Версія для друку Версія для друку

ПІСНЯ ПРО ВЕЗУЧОГО ЦИГАНА

Гірко плаче, тяжко плаче Циганин –
Закрутили б, завертіли б сльози млин.
Що ся стало? Що пропало?
Ніби й лиха не було.
Чом так гірко, тяжко плаче Циганин?
Серенчу, як курці зерня, Бог му дав.
Він щасливо позавчора коня вкрав.
Вкрав коника вороного:
триста золотих у нього.
То чому ж невтішно плаче Циганин?
Він циганку найфайнішу полюбив.
Білу жону − чесну жону з путі збив.
Як гужовку любов крутить −
дівкам серце баламутить
Айбо гірко, тяжко плаче Циганин.
− Не дивуйтесь, добрі люди, − каже він.
−Бо за щастям іде горе навздогін.
То ж най знають добре всюди,
Як біда у мене буде,
Засміється, зарегоче Циганин.

Василь ГУСТІ
17.06.1995

Ваш отзыв

Ваш коментар