Версія для друку Версія для друку

Знову й знову з’являється ідея

Бути блогером у 21-му столітті - це в першу чергу цікаво, модно і прибутково. Але чомусь одним вдається набрати багатотисячну аудиторію, а інші лише створюють контент, але грошей з цього не мають.
Тому сьогодні спілкуємось з одним цікавим блогером Закарпаття - Чоповдя Златославою, аудиторія, якої перевищує 50 тисяч підписників, що є навіть дуже непоганим результатом.
– Привіт Златославо. Розкажи, будь ласка, коротенько про себе та твій блог. Що саме наштовхнуло займатися саме блогерством??
– Привіт!
Я звичайна дівчина з с. Приборжавське. Мені 19 років. Вища освіта – «Туризм». 
Щодо блогу:
Активно веду свій Instagram вже більше року.
Почала писати цікаві пости і побачила, що людям це справді подобається. Я настільки захопилась новими досягненнями, новими людьми, які підписувались на мене, що вирішила йти далі попри все. 
Для мене це не є якоюсь професійною діяльністю. Це скоріш за все сучасна діяльність, яка приносить особисто мені величезне задоволення, нові знайомства, а якщо добре постаратися, то й непоганий дохід. 
– На яку тематику здебільшого знімаєш історії? 
– Я не заморочуюсь над якоюсь конкретною тематикою. 
Спочатку думала над якимось напрямком, який буду найбільше висвітлювати, але, згодом, зрозуміла, що оці прості сільські історії, відео з нашим не всім зрозумілим діалектом набирає найбільше лайків та переглядів.
Людям набридли постійні вчення про правильне харчування, ідеальні фігури і т.д.,  а  в мене здебільшого переважає розважальний контент (сміється) і це супер.
– Скільки часу зазвичай витрачаєш на свій блог та що саме надихає на пости? 
– 5-6 годин на день я в телефоні. За ці 5 годин я встигаю цікаво подати і рекламу, яку в мене замовляють і загалом щоденні сторіс.
Тему поста я завжди вибираю обережно. Адже існує багато різних думок. І перечитавши оці всі думки, у мене знову з'являється ідея. Часто натхнення приходить після якої-небудь маленької подорожі.
– Як реагують твої батьки на твоє захоплення? Ти відчуваєш підтримку з боку рідних?
– Люблячі батьки завжди будуть підтримувати своїх дітей. Адже чим би вони не займалися – це їхній вибір.
Насправді, спочатку, мене не дуже розуміли. «Оп'ять ота Злата з телефоном говорить» (сміється). Такі вислови я чула в свій бік від мами.
Але згодом вони зрозуміли, що мені це приносить задоволення, дохід та розвиває мій кругозір. Я спілкуюсь з такими, як я. Ділюся з ними, а вони зі мною досвідом. Батьки це розуміють і так, я надзвичайно вдячна їм за це . Зараз мама, навіть, допомагає мені у створенні нового відео, яке я собі задумала!
– Що є найскладнішим в роботі над блогом? 
– Найскладніше – це почати.  А якщо вже почав – то тільки вперед! 
«Немає нічого неможливого» – гасло, яким я керуюся, коли в мене щось не виходить або момент, коли я емоційно вигораю. 
Я дівчина-позитив. Тому, рідко коли зі мною трапляється подібне.
– Яким є твій найулюбленіший пост?
– О-о-о, а це вже цікаво (сміється)...
Мій найулюбленіший пост називається «ТИ Ж ІЗ СЕЛА»... Він один з найпопулярніших постів на моїй сторінці і моя аудиторія активно висловила свою думку. 
– Златославо! Зараз, мабуть, трошки про наболіле...
– Якщо коротко, то особисто я, та людина, для якої блогерство – це абсолютно нормальне заняття. Відвідавши багато країн, де також молодь, ідучи, по дорозі говорить з телефоном, мене важко чимось здивувати..
– Але село? Думаю в селі надзвичайно важко не зважати на соціум і обговорення в твою сторону не запобігти...
– Знаєте.... Колись я собі сказала, що люди судили, судять і судитимуть завжди. І неважливо чим саме я буду займатися. Тому, я вирішила посміхнутися таким людям прямо у вічі і просто йти до своєї мети. 
Сильного гніту до себе не відчувала, але є люди в моєму селі, які заздрять, яким, звичайно, щось не подобається, але є і такі, які підтримують. 
– Впевненість у собі – це одна з найголовніших складових у блогерстві. Це праця над собою і постійне вдосконалення... 
Звідки ця енергія?
– Коли я бачу понад сотню позитивних слів в свою сторону, при чому, від різних людей – це не тільки мотивує, але і дає мені зрозуміти те, що я не дарма стараюся і людям цікаво зі мною.
Блогерство потребує не тільки впевненості, але й пофігізму. Так... так... Я трошки «пофігістка»..! Тому що якби я на весь вилитий на мене бруд емоційно реагувала, то залишилась би на трьох тисячах і до тепер. 
Я зрозуміла, що не всім буду подобатись і прийняла це, тому й росту далі!
– Через який період часу ти почала спокійно, впевнено говорити на камеру? 
– Спочатку я перезнімала відео по 10 разів. Завжди мені щось не подобалося. Знову ж таки – це робота, яка потребує зусиль. 
Насправді, мій голос мені подобався завжди. Але були інші нюанси, які не  подобались. 
Тепер вже майже з першого разу виходить все. Ось, що означає практика. 
– І трохи знову про наболіле.... Через що довелось тобі пройти на шляху до 50-тисячної аудиторії??
– Однозначно це «хейт»!
Завжди було боляче сприймати неприємні слова, які летіли і дотепер ще летять в мою сторону.
Але – публічна людина!
Для мене це звична справа отримувати не тільки позитив від людей!
 І ще я зрозуміла, що під кожним негативом ховається заздрість! Тому, інколи, мені хочеться ставати ще кращою версією себе, щоб мої хейтери мали роботу (сміється)
– Ну-у, і на закінчення!
Чи були думки закинути це діло? Адже доводилось нелегко...
– Якщо коли-небудь і були такі думки, то я їх відразу відкидала...
Це було б не дуже розумно – досягнути такого результату, а потім в один момент покласти на все хрест... 
Я щиро радію, коли просто на вулиці мене впізнають, обнімають і роблять зі мною фото різні люди. Це знову ж таки мотивує, дає сили та енергії
А робота, яку ти любиш – це твоя робота.

Світлана БІЛАК,
студентка 5-го курсу відділення журналістики УжНУ.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*