Версія для друку Версія для друку

Йолана Корпош – володарка призу

Мало хто знає, що в нашому районі в 1946 році була створена МТС (машинно-тракторна станція), яку очолював сибіряк, фронтовик Олексій Головних. Перед новоствореною організацією стояло завдання – добитися підвищення врожайності сільськогосподарських культур.
Боротьбу за високий урожай МТС розпочала з впровадження машинної техніки. Із головами земельних громад були заключені умови на проведення сільськогосподарських робіт тракторами.
Уже в перший рік свого існування МТС обслужила 4486 селянських господарств. Визначних успіхів МТС добилась в 1948 році. Нею було обслужено 4256 селянських господарств та 7 колгоспів. Наприклад, в колгоспі «За нове життя» с. Білки і в селянських господарствах досягнуто високого врожаю зернових культур та картоплі.
Дирекція МТС велику увагу звертала на підготовку кадрів. Якщо в 1946 році було підготовлено лише 9 чоловік, то в 1948 році – 26.
І що головне – була створена жіноча тракторна бригада, яка обслуговувала білківське сільгосппідприємство.
У цій бригаді працювало шість трактористок, які були родом з Іршави, Ільниці та Сільця. Це сестри: Юлія і Єлизавета Шостак, Марта Скраль, Ганна Васильцюн, Ганна Бляха та Єлизавета Сак. До того ж, білківчани переважно орали землю волами, коровами і кіньми.
А коли в полі загуркотів перший трактор, а ще за кермом дівчата, люди це диво техніки вважали творінням диявола і, побачивши його в полі на своєму селянському земельному господарстві, розбігалися хто куди.
З роками перейшли повністю на механізований спосіб вирощування всіх сільськогосподарських культур. Створювались механізовані ланки.
І однією з таких була невтомна трудівниця, ланкова механізованої ланки по вирощуванню кукурудзи колгоспу «Дружба» с. Велика Розтока, послідовниця двічі Героя соцпраці Юрія Юрійовича Пітри − Йолана Василівна Корпош.
Їй першій із жінок-трактористок Закарпаття було вручено приз Паші Ангеліни і грошову премію, як нагороду за перемогу у Всесоюзному змаганні серед жінок-механізаторів за 1988 рік. Такої відзнаки були удостоєні тільки четверо жінок з України.
Одним із перших поїхав привітати Йолану Василівну, свою палку послідовницю, Юрій Юрійович Пітра. Це був понеділок. Застав він її вдома. Відпочивала після довгої дороги. Розповідала п’ятьом онукам про свою поїздку, про кращих жінок, про те, що нового і цікавого побачила, з ким із механізаторів познайомилася.
− Хто не чув про двічі Героя Соцпраці Парасковію Микитівну Ангеліну? − почала розмову Йолана Василівна. − Славна була дочка трудового Донбасу. Вона на ділі довела, що професія тракториста не тільки чоловіча, вона організувала й очолила першу в країні жіночу тракторну бригаду.
Цей колектив був ініціатором змагання за щедрі врожаї, високопродуктивне використання техніки, зниження собівартості тракторних робіт.
Слухали Йолану Василівну й відчували її гордість за те, що вона продовжила естафету знатної Паші Ангеліної, є її гідною послідовницею.
Водночас думала й про те, що для матері чотирьох дітей від зорі до зорі працювати на тракторі – це дуже важка ноша.
Але Йолану Василівну Корпош труднощі не лякали. Вона завжди була там, де важче, на передньому краї. За кермом сталевого коня пропрацювала більше 20 років. Вона була механізатором першого класу. За чесну, сумлінну працю нагороджена орденами Трудового Червоного прапора, «Знак Пошани», багатьма медалями, Почесними грамотами, дипломами і подяками, обиралася делегатом партійного з’їзду та конференцій.
До її ланки входило п’ять чоловік. Це її чоловік – Іван Михайлович, їхній син Василь і його ровесники Юрій Кормош та Михайло Сочка.
На жаль, Йолани Василівни Корпош вже немає серед нас. Але пам’ять про неї, як жінки трактористки, володарки чудового призу імені Паші Ангеліни, ще довго житиме в наших серцях.

Петро ПІТРА.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*