Версія для друку Версія для друку

Картина поміж людьми, а поміж нами…

«Нове життя» продовжує передплатну лотерею.
Наші призери 2020-го року, які організують 3-ох передплатників на квітень-грудень 2021-го року отримають Гран-прі у лотереї, а передплатники на той же період – серйозні виграші. 

Наш уважний читач достеменно пам’ятає, що першим виграшем редакційної лотереї став мішок зерна. Сільськогосподарський приз дістався В.Д.Микулинець. З Вірою Дмитрівною ми, на превеликий жаль, не бачимося, але мали впродовж кількох днів телефонний зв’язок. Так уже вийшло, що за своїм виграшем мешканка Доробратова у Кам’янське до голови ТзОВ «Україна» І.В.Худи відправила племінників.
Нічого особливого у ситуації. Звичайний життєвий випадок, але при двох суттєвих поправках. По-перше, обидва наші соціальні партнери, інакшими наших передплатників і не вважаємо, виявилися давно знайомими. І, по-друге, посудіть самі про високий рівень моралі у абсолютної більшості наших земляків. Володарка виграшної річної передплати «Нового життя» захотіла хоч яким-небудь чином віддячитися землеробові, на що у свою чергу отримала чемну, але категоричну відмову. Угода із редакцією і престиж імені − дорожче за все.
***
Як виявилося, і це по-справжньому радує, доволі важко знайти між нашими читачами, авторами, героями газетних публікацій людей, яких би так чи інакше доля не зводила.
Подібна історія трапилася із Ганною Михайлівною, саме внучка якої – Кірочка і була тією чарівною милою феєю, що легким порухом дитячої руки відкривала щасливі числа лотереї «Нового життя» (№1 (0104) 7 січня 2021 року). Згадайте широко відому фразу «Дитячими вустами мовить істина», а на нашу думку в цьому конкретному випадку – рукою дитини водила доля.
Іршавська внучка Кірочка для бабусі Г.М.Горзов із Білок «виграла» київський пейзаж, виконаний знаним маестро і нашим уже давно столичним земляком Василем Білеєм.
Декілька років тому, до речі, відомий наш скульптор виконував для сестри Ганни Михайлівни серйозне і надзвичайно делікатне замовлення сакрального характеру. Тож як не згадати давню нашу приказку: гора з горою не сходиться, а людина з людиною...

Редакція газети «Нове життя»

Прокоментуй!

Ваш коментар

*