Версія для друку Версія для друку

Творці інформаційного простору Білок

Як відомо, у 60-і роки минулого століття у Білках функціонувало колгоспне радіо. Згодом воно занепало і лише у 2000-их роках отримало друге дихання, хоча і в дещо іншій іпостасі. Вже йшлося не про врожаї на полях, а більше інформували по радіо про ті події, які відбувалися в селі. Відродив радіомовлення тодішній сільський голова Юрій Сенина. Дикторами були відомі Олександр Чорба та Ганна Ерделі, які працювали на громадських засадах. В ефір виходили один раз на тиждень. Студія знаходилась на другому поверсі сільського поштового відділення зв’язку.
Чому саме вибір зупинили на згаданих вище дикторах? Олександр Олександрович мав за плечима активну громадську діяльність, досвід участі у різних суспільно-політичних акціях, був хорошим оратором. Плюс до всього цього здобув філологічну освіту. Отже, зі словом був на «ти». Ганна Михайлівна, хоч історик за фахом, але поєднувала улюблену справу із роботою з молоддю. Це їй теж було до снаги і душі. Тринадцять років працювала піонервожатою. Багато хто пам’ятає, що це була за посада в школі. Готували з учнями виступи з нагоди різноманітних свят. Словом, чимало уваги приділяли культмасовим заходам. А ще була ведучою на святкових парадах з нагоди Дня села. Отже, таланту цим дикторам точно не забракло.
Тодішній сільський голова Юрій Сенина хотів, щоб громадськість була поінформована про ті події, які відбуваються в селі. В ефірі радіо часто лунали анонси про те, коли відбудеться сесія сільської ради, виступали учасники художньої самодіяльності. Чимало уваги приділяли заходам, які проводилися у сфері культури, спорту тощо. Неодноразово вітали односельців із днем народження.
Для того, щоб білківчани могли чути новини по радіо, потрібне було й належне технічне оснащення. Про це подбав керівник села. А також треба віддати належне й жителям Білок Івану Якимі та Івану Свистаку, які трудилися у районному «електрозв’язку». Ці чоловіки залюбки поралися з технікою, аби диктори могли мовити. Так тривало майже два роки. Згодом радіо припинило своє існування.
Коли сільським головою вперше обрали Василя Зейкана, то започаткували друкований сільський інформаційний бюлетень «Моє рідне село». Над цим вісником працювала й Ганна Ерделі. Бюлетень зазвичай був тематичним, присвячувався відзначенню різних свят. Були підбірки матеріалів про учасників Другої світової війни, героїв сопраці, кращих освітян, переможців олімпіад тощо. Можна було знайти в цьому виданні й чимало історичних фактів різних років ХХ століття. Подавали багато різних ілюстрацій. Білківчани з нетерпінням чекали на вихід у світ чергового номера цього вісника. Завдяки йому знали, що цікавого й нового діється в селі. Хоч цей бюлетень вже давно не виходить, але в пам’яті односельців залишиться.
Олександр Чорба та Ганна Ерделі із усмішкою та іскоркою романтики в очах згадували бувалі часи. Якби там не було, а ці люди вписали свою багатогранну й неординарну сторінку в епоху рідного села.
До речі, Ганна Михайлівна пригадала цікавий, хоч і трагічний випадок, що трапився з її дядьком. Василь Ігнатко у 1943 році призвався до лав армії. Він вважав своїм обов’язком захищати кордони рідної батьківщини. Його відправили у Чехію воювати. Бабуся спеціально для нього вишила хустинку й дала на дорогу за своєрідний оберіг. У м. Опава відбувся трагічний для Василя Ігнатка бій. І саме завдяки цій хустині вдалося його ідентифікувати і вийти на зв’язок з родичами.
Як стає зрозуміло, інформаційне поле Білок було насиченим. Життя, яке вирувало, повторно оживало в ефірі радіо та на сторінках вісника. І значною мірою до цього процесу причетні Олександр Чорба та Ганна Ерделі.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар