- Нове життя - https://nz-ir.com -

Поважай матір свою – і довго житимеш на землі

Мила, ніжна, ласкава усмішка,
Погляд той, що від болю зціляє,
Від негараздів та й зради
Своїх діток оберігає.

П’ята заповідь Божа вчить: «Чти отця і матір свою, да благо тобі буде, і довго житимеш на землі.» Так, дійсно, дуже важливо для кожного з нас мати повноцінну сім’ю, а це перш за все залежить від батьків, від їх ролі в сім’ї, їх мудрих настанов і порад. На жаль, нині часто трапляється так, коли маємо їх не дбаємо, а втративши – плачемо.
Дуже часто ми матеріалізуємо любов до батьків через дорогі речі: модний одяг, крутий телефон, найпрестижніший вуз тощо. Адже кожен батько і мати хоче дати своїй дитині найкраще. Та, на жаль, не всі цього можуть.
Вже декілька разів спадало на думку сказати добре слово про свою милу, ніжну, ласкаву, працьовиту, талановиту матусю Ярославу Михайлівну Лендєл. Її ласку і любов до нас із братиком не замінить ніхто і ніщо. Це ми, діти, зрозуміємо тоді, коли самі станемо батьками.
Повірте, мами крім лікарів теж мають лікувальну силу. Наша мама ніжним дотиком рук, ласкавим поглядом, добрим словом вселяє в наші серця любов, віру, надію, силу. І так хочеться за все це: постійну турботу про нас, наше здоров’я, щоденну підтримку сказати мамі «спасибі» та, на жаль, буває так, що і цього забуваємо.
Чому ж іноді ми ранимо наших дорогоцінних перлин,наших матерів своєю байдужістю, черствістю? Ставши на ноги, забуваємо про тих, хто дав нам життя. У вирії щоденних турбот навіть не запитаємо: «Як ти,мамо? Що нового? Чим можу допомогти? «Не знаходимо хвилини, щоб бодай по телефону, але почути голос найріднішої. У дні юнацтва турботу матері сприймаємо як щось само собою зрозуміле, не помічаючи її старань.
Прикро, що доволі часто починаємо цінувати маму, коли вже її немає в живих. Часто стаємо свідками ситуації, коли дорослі люди говорять, що готові віддати все, щоб хоча раз зазирнути в мамині очі, почути її ласкавий голос, поцілувати її руки.
Декому не дано пізнати материнської любові. У цей належний час чимало дітей позбавлені цього великого дару. Я навіть не можу уявити біль дитини, яка щоранку чекає, що саме сьогодні прийде мама і забере мене. Ці діти приречені на вічні муки.
Отже, ми з братиком щасливі,бо матусине серце повсякчас зігріває нас. Саме наша рідна ненька виховує в наших серцях почуття відповідальності, доброти і милосердя.
Одним словом, маємо можливість з кого брати приклад. А щоб бути такими, ми стараємося добре вчитися. І тут наша матуся для нас служить хорошим взірцем – вона закінчила два навчальні заклади. Тому цього вимагає і від нас.
За професією вона – бухгалтер та вчитель – це її покликання. Тому і від нас вимагає про якісну підготовку до кожного уроку.
Ми дуже любимо нашу матусю за мудрість, турботливість, позитивний настрій, добре серце, терпіння, справедливість. Вона для нас – наша гордість, наша підтримка, порадниця.
У Різдвяні дні матуся святкувала свій день народження. Ми дуже раді за неї. І надалі будемо допомагати їй долати життєві перешкоди, а на старості літ діждатися втіхи від нас.

Станіслав Лендєл,
учень Чорнопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів.