Версія для друку Версія для друку

Чи позбавиться статусності Закарпаття в результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні? Децентралізація чи централізація?

Ось і підходить до завершення адміністративно-територіальна реформа в Україні, тож розглянемо, як це відбувалося та чи всі задоволені її результатами? 

Коротко згадаємо окремі основні законодавчі акти, що стосувалися адміністративної реформи в Україні (АРУ).  У 1998 р. Указами президента України була затверджена Концепція адміністративної реформи в Україні. На її основі  від 8 серпня 2000р. утворено Комісію з питань адміністративно-територіального устрою. Ця комісія має офіційний статус консультативно-дорадчого органу при президентові України. Велике значення для роботи Комісії мали пропозиції, викладені в Генеральній схемі планування території України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України (від 19 серпня 2002 р.) утворена  «Міжвідомча  робоча група із підготовки проєкту Концепції удосконалення системи адміністративно-територіального устрою України».

В Концепції, що розглядалася, пропонувалися такі етапи її реалізації: 

На першому етапі (2002 р.) – визначення можливостей  та критеріїв об'єднання існуючих громад; утворення центрального органу влади з питань регіональної політики  та адміністративно-територіального устрою;

на другому етапі (2003- 2004 рр.) створення правової основи адміністративно-територіального устрою;

на третьому етапі (2004-2010 рр.) визначення та картографічне закріплення меж  адміністративно -територіальних одиниць.

Висновки комісії:

Спираючись на проєктно-планувальні розробки, є можливість обгрунтувати укрупнення існуючих областей, а також можливість утворення поряд з ними нової одиниці надобласного рівня. Це ж саме може бути віднесене і до адміністративних районів, на базі яких можуть бути утворені надрайонні округи, як це пропонується тепер у Київській області.   /Білоконь Ю.М. Регіональне планування (теорія і практика) Київ. Логос, 2003р. С-168.С-78./

Після 2005 р. в ЗМІ України почалося широке обговорення АТР. Програма цієї реформи була сприйнята неоднозначно майже у всіх областях України. Депутати ВР та обласних рад і громадські діячі ознайомившись з основними висновками,  пригадали, що на території України вже були подібні реформи коли наприкінці 50-х років 20-го ст. було створено сім раднаргоспів, щоб подолати галузеву і територіальну обласну відокремленість, шляхом формування територіальних надобласних об'єднань з урахуванням реальних ресурсів регіонів. 

Для Закарпаття цей раднаргосп нічого доброго не приніс, а навпаки забрав з м. Мукачево тютюнову фабрику, обладнання якої  опинилось у пригороді м. Львова.

Тож пригадуючи яку роль в той час відігравали сигарети і горілка як  «живі гроші»  яких завжди не вистачало   для вчасної оплати зарплат робітникам. Щоб не просити «зверху» привезти для зарплат живі гроші.

Таке укрупнення призвело до втрати Закарпатською областю попереднього  статусу. Економісти знають як з усякими, навіть дрібницями, треба звертатися «наверх», а це тормоз для економіки.  

Тож голови громадських організацій Закарпаття в 2006 р. через обласну газету «РІО» звернулись до Президента України і Голови Верховної Ради                 з проханням не включати Закарпаття, яке, згідно пропонованого на той час  Адміністративно- територіального устрою України (АТУ), мало входити разом з Тернопільською, Хмельницькою, Волинською, Рівненською, Івано-Франківською та Чернівецькою областями до Львівського з центром у м. Львові надобласного регіону – найбільшого в Україні. Крім того, депутат від Закарпаття І. Мигович зробив звернення-запит у стінах Верховної Ради щодо недопущення пониження обласного статусу Закарпаття. Подібні незадоволення від укрупнення областей і майбутньою фінансовою залежністю  від надрегіональних міст за інформацією ЗМІ   відбувались у переважній більшості областей України.

Пригадаймо перший етап реформи, де Роман Зварич в команді  президента В. Ющенка  очолював центральний орган влади з питань регіональної політики  та адміністративно-територіального устрою, був основним втілювачем АТР України, навіть на своїй малій батьківщині не зміг переконати односельчан в її правильності.  На сході України мери окремих міст були за укрупнення лише  при умові, що центр громади буде розміщуватись саме в їх місті. Їх логіка була проста: хто має владу, той ділить фінанси.

У зв'язку із зміною влади у 2014 р., що призвело до втрати Криму та військового конфлікту на Донбасі, урядова команда «помаранчевих» в вищенаведену «Концепцію удосконалення системи адміністративно-територіального устрою України»  були внесені зміни. Вголос про  надобласні регіони перестали говорити, однак тихцем київська – «помаранчева влада»  на мою думку,  продовжили реалізувати їх на практиці (по умолчанию), а закарпатські грантоїди пізніше, рекламуючи на телеканалі «Тиса» АТР на Закарпатті  на запитання: «чи ліквідують (понизять статус області)?  Відповідали: – Ні не понизять. Такі слухи ідуть від Путіна. 

Тож, в  процесі удосконалення системи адміністративно-територіального устрою України у 2014 р. Кабмін повернувся до питання децентралізації і своєю постановою №333р-2014. від 01.04.14 р. «Концепція реформи місцевого самоврядування» за підписом Яценюка.

Визначення обґрунтування територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади,  з метою забезпечення доступу та належної якості публічних послуг.

Формування критеріїв для адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням того, що адміністративно-територіальний устрій складається з трьох рівнів:

базовий (адміністративно-територіальна одиниця – громада);

район    (адміністративно-територіальна одиниця–  район);

регіонального (адміністративно-територіальна одиниця – область) .

Тож проаналізуємо окремі аспекти, а саме, рекламні проспекти  та результати реформи що стосується Закарпаття.

За останній час керівництва головою ОДА Г. Москаля, який не був економістом, однак був професіональним юристом і не бажав, щоб після відставки про нього залишились погані спогади на Закарпатті, тож прислуховувався до порад фахівців, а не грантоїдів. Адже чітко розуміючи наслідки своїх дій, керував процесом АТР на Закарпатті досить повільно, не боявся мітингів під спорудою ОДА, бо  він бачив, що на другому етапі АТР створення правової основи адміністративно-територіального устрою ще не відбулося. Тобто, відсутні законодавчі акти та зміни до Конституції України. Про це Г.Москаль  неодноразово наголошував у виступах в обласних та республіканських ЗМІ. 

Тож з перемогою на виборах В. Зеленського, за командою з Києва, новопризначеного голови Закарпатської ОДА прискорився процес АТР в Україні і на Закарпатті, ідучи на поводку у «грантоїдів». Спочатку об'єднались кілька громад, що межують з обласним центром, побачивши свою вигоду і боячись що їх приєднають до м. Ужгорода. Тим самим навіть землі в промзоні м. Ужгород і найбільший міський базар, що знаходяться  всередині об'їзної міської автомагістралі не належать Ужгородській громаді. Такі скоропостижні рішення за активної підтримки «грантоїдів» можуть важко відбитися на перспективі розвитку м. Ужгорода як обласного центру. І на думку фахівців галузі містобудування  Кабінету Міністрів, Верховній Раді України та Закарпатській ОДА доведеться в короткі терміни виправляти такі рішення.

 Хоч в Закарпатській області і був на початку представлений досить реалістичний план об’єднаних громад, який, на мою думку, формувався на базі кущових центрів розселення, однак добровільне об'єднання громад  відбувалось не завжди.

І лише після недавніх президентських виборів цей процес почав прискорюватися за командою «зверху». 

Звичайно, в першу чергу виграють від обєднання селища де розмістяться центри ОТГ, бо вони і до того часу мали розвинену інфраструктуру. І були впевнені в своїх перевагах. Однак у нас, як завжди, процеси проходять з перекосами. Якщо до виборів була абсолютна добровільність, активність проявляли лише голови і депутати з майбутніх центрів ОТГ, які побачили свою вигоду, і боялися її раптом упустити. На мою думку, грантоїди, в першу чергу, працювали саме з цими активістами. Щодо віддалених сіл, які не бачили своїх майбутніх переваг від  входження в   об'єднані ОТГ, тож їхні голови не поспішали давати згоду на приєднання. 

Досить розумно повела себе Мукачівська міськрада, яка зуміла, на відміну від Ужгородської міськради, переконати сусідніх сільських голів у перспективності і виграшу від об'єднання для їх мешканців.  В Закарпатській області було утворено 47 ОТГ! Та пять укрупнених районів!

Тож, як бачимо з часу розробки (2002 р.) «Концепції удосконалення системи адміністративно- територіального устрою України» пройшло19 років, однак ще не повністю завершено створення правової основи адміністративно-територіального устрою, а основне – не внесені зміни в Конституцію України.

Зараз майже із 10-и річним відставанням проходить третій, завершальний  етап  визначення та картографічне закріплення меж  адміністративно -територіальних одиниць.

Однак, повернемось приблизно на 3 роки назад і проаналізуємо висновки експертів про нашу українську АТР. З етеру  телеканалу «Тоніс» тележурналіст В. Бирзул вів розмову у двох передачах спочатку з колишнім міністром регіонального розвитку, який мав безпосередній вплив на проведення АТР в Україні, а раніше з мером м. Львова, депутатом ВР України  Куйбідою та колишнім головою ВР України Володимиром Литвином. Обидва експерти висловили думку, що кінцева мета АТР  не децентралізація, а ще більша централізація влади, особливо фінансової. 

 Василь Гецко, 

архітектор.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*