Версія для друку Версія для друку

Матусин заповіт

Дивлюся я на гори і не надивлюся,
Любуюся я зорями і не налюбуюся,
І вже ясен – місяць на горі –
Матуся дає заповідь мені:
Треба на землі справедливо жити,
Ніколи душею не тужити.
Як би важко там не було,
Треба між людьми творити  добро.
Не зупинятись ні на хвилину,
На дорозі не обійди інваліда –людину,
І цей даний мною заповіт
Пронесе крізь життя, як граніт.
Щаслива доля буде на землі твоя,
А Господь подарує многая
і благая літа!
*** 

Життєвий човник тихо пропливає 

Життя на землі – тільки роса,
Що сяє сріблом в зорі ясні,
Росяні краплини стисну  жменями я,
Щоб довго сіяли на землі.
Така безмежна краса навкруги,
Гай, поля, струмки дзвенять,
А роки летять у вирій,  немов журавлі,
І ніколи не вертаються назад.
Життєвий човник тихенько  пропливає,
Де бувають труднощі, біди, важкі дні,
І ніхто ніколи не знає,
Коли обірветься життя на землі.
Вірте, кохайте і будьте кохані,
Розквітайте душею, як лілеї  в саду
Всі труднощі і стежки незнані,
Моліться, і Господь допоможе  в житті.

Марія Звонар,
с.Осій

Прокоментуй!

Ваш коментар