Версія для друку Версія для друку

Добромін

Не вірте, що усі звірята злі. Є серед них і такі, як дараб хліба. Наприклад, Їжачок, він нікому ще зла не заподіяв. Живе собі непримітно, ні з ким не сперечається, має чимало хороших друзів. Серед них – Зайчик, Білочка, Козуля. Навіть з Ведмедиком у добрих стосунках.
Та є серед лісових мешканців і такі, з якими важко спілкуватися. Трудно знайти спільну мову з Диким Кабанчиком, Вовчиком, Лисичкою і Баранчиком.
Кабанчик надто жадібний. На нестандартні вчинки його штовхають бажання поживитися чимось дармовим. Про це неодноразово писала «Лісова газета», де критикувала його за те, що частенько заглядає у чужі городи, риє картоплю і кормові буряки, толочить кукурудзу.
Вовчикові притаманна жорстокість. Він і раховані вівці бере. Що здибає, обов’язково прибере. Особливо трудні відносини у нього з вівчарями. Часто робить вилазку на гору Бужору, намагається поцупити ягнятко. Правду кажуть: Волоцюга линяє, а вдачі не міняє.
Лисичка – справжня гординя. Вона завжди галантна, носить модну шубку при всіх режимах. Старається, щоб у її меню була тільки свіжа курятина. Свого часу, коли це було модним, полюбляла ніжки Буша. А побачили б ви, як вона живе у своїй норі-квартирі. Їдальня, де завжди пахне смакотою, вітальня з вікнами на вулицю, обставлена виключно рідкісними та непростими речами й меблями, бездоганного і суворого смаку та величезної цінності.
Баранчик добрий, але надто впертий. Із ним не згусти, не сплести. Говори до нього – як горохом об стінку. Йому хоч гірше, аби інше. Хіба не чули, коли він із своїм другом на кладці зустрілися – обидва у річку попадали. Ніхто не хотів уступити. Ти йому про діло, а він тобі про Козу білу.
Надивившись по телевізору усяких усячин, Їжачок вирішив виготовити ліки, які б допомогли звірятам позбутися негативних рис характеру. Щоб Кабанчик не був жадібним, Вовчик – жорстоким, Лисичка – гордою, Баранчик – упертим.
Колючий майже із ранньої весни і до пізньої осені заготовляв лікарські рослини. Сушив їх не на сонці, а у затінку під крислатим старезним дубом. А у своїй лабораторії, розташованій у хатинці, потайки експериментував різні настойки із трав. Кожна пробірка була підписана. Це для того, щоб не переплутати назви ліків.
У коморі, переповненій лікарськими рослинами, пахло і весною, і літом, і осінню. Тут були і арніка гірська, і бальзамін, і волошка синя, і горлянка повзуча, і деревій звичайний, і шипшина біла, і чистотіл, і ромашка лікарська, і полин гіркий, і півники болотні, і щавель кислий, і багатоніжка звичайна…
Коли ліки були готові, залишалося придумати тільки назву. Якщо вони мають допомогти звірятам позбутися негативної риси характеру, то це повинні бути добрі ліки. Їжачкові дуже сподобалася назва лікарської рослини бальзамін. Довго міркував над тим, щоб придумати щось подібне. І після багатьох роздумів у нього вийшло дуже гарне слово: «добромін». Ці ліки повинні змінити звірят, зробити їх чемними і добрими. Щоб позбутися такого, чим розумний стидається, тим дурень величається. Авжеж: як нема в голові, то на базарі не купиш.
А для того, щоб Кабанчика, Вовчика, Лисичку і Баранчика вгостити «доброміном», запросив їх до себе на вечерю. На столі були різні смачні наїдки, та запивали настойкою доброміну.
Ви не повірите, любі діточки. Маленьких звіряток ніби підмінили. Усі вони стали добрими, чесними і чуйними. Добромін допоміг. Та тривало це недовго. Бігла Мишка, хвостиком махнула, і склянка з доброміном впала та розбилася на друзки. Було, та загуло, мов язиком злизало.
Тепер Їжачок працює над виготовленням нового препарату. Що з того вийде, побачимо.
Тут і казці кінець, а хто слухав, молодець.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар