Версія для друку Версія для друку

Чотири притчі і одна пришта

1. Про традицію
Діда Юру пам’ятаю
Чоловіком літнім.
Худий, білий весь як лунь,
Сидів на дровітні
− Як я вибори любив,
Чекав як та каня
В спеку літнього дощу,
Як цукор від няня!
Бо при чехах, що прийшли
Після влади Відня,
Демократія була
Й вибори партійні
Приходили у село
З возами партійці,
Спершу хтось з них говорив,
А потім покрівці
Із возів спадали вниз,
Там вся агітація:
Масло, цукор і мука –
Голоду вакація!
Приходило таких тьма.
Все нові програми,
А нам всім у головах
Тільки кілограми,
Того всякого добра,
Що вони возили.
Подаякі ся тоді
Добре пошорили.
***
Давно діда вже нема
Та жива традиція:
Всі купують голоси –
Влада й опозиція.

2. Про курник
Український наш політик
Бачить в тому щастя:
−Не вдалось мені зробити,
Й цьому хай не вдасться!
Все погано, все недобре,
Все під мікроскопом,
Не дай Боже, помилитись
Навіть ненароком.
Тим, що владу нині мають,
Йдуть нерівним кроком.
Тому й топчемось на місці,
Ріпку тягнем, тягнем,
Що в твердім засіла ґрунті.
Й маєм те, що маєм.
Цю політику шкідливу
Годі зупинити
Та прикладом з курника
Можна пояснити:
Як захоче один півень
Курку потоптати
Два, відразу, поспішають
Його геть знімати.

3. Про агітацію
Покинула душа світла
Тіло чоловіка.
Тепер одній їй блукати
До кончини віка.
Та спершу їй треба бути
На Божому Суді,
Дізнатися що по смерті тіла
З нею буде.
Перепливла через Лету
На човні Харона,
Притаїлася у сінях
Божого Закона
А хитрющий Сатана
Так принарядився
Мов архангел, там якийсь,
І сюди з’явився.
− Я вітаю тебе тут
О, новоприбула,
Обирай собі сама
Вічний твій притулок.
Я покажу тобі все,
Кожен тут завулок.
Ти оглянь усе спершу:
Райський сад – едемний,
Пекло, де смола кипить,
Геєну огненну.
За екскурсію мою
Не треба платити
Ти вирішуєш сама
Що і як робити.
Тільки знай: твої думки
Наперед відомі,
Що полюбиш, будеш там
Навік, в тому домі.
Ось пішли вони повз рай –
Сонність, монотонність,
Розваг всяких через край
В їжі невгамовність.
Таку нудьгу й пересить,
Лінощів в розсадник,
Не вподобала душа
Й це вловив «порадник» .
Ідуть далі, чують співи,
Музику і тупіт.
То від танців і розваг
Ці лунають звуки.
− Що це?
− Пекло!
− Та невже?
Піп казав про муки,
Плач і стогін і мольбу,
А тут репу звуки!
Он застілля, хоровод,
Ігрища, концерти.
Ну й живе собі народ,
Задля цього на землі
Можна і померти.
***
Заскрипіли тут засови
І душа без тіла,
Як той камінь із гори,
В пекло полетіла.
А проклятий Сатана
Хтиво вслід дивився:
− Ще один на агітпункті
В дурні знов пошився…

4. Про дирокол
Вчора він ще був при владі –
Крав, обманював, брехав
В підприємців, як жебрак той,
Через день колядував.
Як накрався, випнув груди,
Владу смачно смакував.
Але раптом обломилось –
Клан його збанкрутував,
Наш герой не розгубився,
Поміняв позицію,
Вже на другий день пішов
Прямо в опозицію.
Така тепер, бачте, мода –
Як відсунуть від корита
То вчорашні починають
Нинішнім зривать копита.
Кляв, як міг, усе погане,
Де він сам і наслідив,
Але якось необачно,
Дурень же, переборщив.
Бо на мітингу одному,
Де він владу шматував,
Дід старенький, є такі в нас
Хто ще душу не продав,
Прямо врізав рикошетом:
− Стій, заразо, так ти сам
Із голодної зріс тайстри,
Нині ж – красти я не дам!
Звідки в тебе стільки много
Нерухомості, доходу,
А ти нам кричиш, городиш:
−Я за правду для народу!
Бо не був ти за кордоном,
Тяжко спину там не гнув –
У конторі з дироколом,
А добра як Крез набув,
Не вдалося тобі синку
Обікрасти нас усіх
Тож і гавкаєш даремно,
Сам себе даєш на сміх.
Ти скільком, як був при владі
Прапорам уже служив,
Як відступник новочасний
Хазяїв своїх дурив?
І сьогодні преш до влади
Помінявши курагов,
Але люди тобі скажуть:
− Злазь із воза, будь здоров!
***
Перевертні й брехачі
Нині всі «на стрьомі»,
Бо попереду грядуть
Вибори вагомі.
А ти, виборцю, хоч раз
Не впади в облуду,
На дільницю як прийдеш –
Головою думай!

А тепер – притча про пришту
Пришта, чи біда ся стала
Із усім районом.
Бо не буде вже такого
За новим Законом.
Добрих новин у районі
(тім що є), не густо,
Бо роздали нас пани
Берегову і Хусту.
Ще й Мукачеву припало,
На одну закуску,
Не приснилось би колись,
У снах страшних, грізних,
Що будуть Сільце й Заріччя
У районах різних.
А де наші депутати,
Що вони зробили,
Аби з нашого району
Глуму не робили?  

То вони у спільне блюдо 

Самі наплювали 

Як район на розтерзання 

Свій без бою здали.
А тепер ми їх знайдемо
Знов, у бюлетенях.
Вони думають собі,
Що вічні, як Ленін.
А Іршава у екзилі
Буде ждати часу
Поки він їй не поверне
Фортуни знов чашу.
Бо вона вже пережила
Колись, при Хрущову,
Забуття і невизнання
Та воскресла знову.

Михайло ЦІЦАК,
с. Імстичово.

Прокоментуй!

Ваш коментар