Версія для друку Версія для друку

ДОВГЕ НАРОДИЛО – СВІТ МИСТЕЦТВА ВТРАТИВ

У дні літнього сонцестояння у Довгому, 28 червня 1955 року народився хлопчик, якого при хрещенні батьки нарекли переможним іменем Юрій Боднар. 25 вересня – після осіннього сонцестояння, закотилася за обрій земного буття зірка його долі.
Дороговказом у світ для нього стало мистецтво. Мистецтвознавець Ігор Дуда у Тернопільській республіканській школі декораторів і рекламознавців огранив талант юного закарпатця і благословив на успішне втілення Божого дару у десятки неповторних полотен, сотні ікон, що стали окрасою багатьох храмів в Україні, Польщі, а роботи зайняли чільне місце у музейних збірнях рідної країни та закордоном, у приватних колекціях.
… Однієї чудової осені гірською дорогою всюдихід повільно піднімався дедалі ширше розкриваючи овид, який чим далі щедріше полонила палітра яскраво пломеніючих барв, милуючи зір митця. Полонина Кук манила до себе, гріючи душу відтінками золотого, помаранчевого, інколи вогненно червоного. Але не пекучого. Хотілося торкнутися кожної такої цятки на нерівному полотні гір. Запам’ятати картину неможливо. Можна тільки залишити неповторні враження і згодом перенести настрій. Юрій Васильович невтомно все це фіксував на планшет і його захоплення переривав хіба що короткими фразами, мовляв, жалкує, що вирісши практично у підніжжя Кука, лише тепер вперше побачив її.
Мріяв зібрати колись колег митців, провести пленер, залишити у своєму творчому доробку ці природні шедеври.
Не судилося…
Його творча біографія багата і різностороння. Темпера, олійні фарби – у живописних пейзажах, натюрмортах і портретах відтворювали світ душі художника через знайомі і уподобані рідні куточки, обличчя.
А ще – через Господні лики, образи святих, духовну велич земної подоби Творця.
Рамка нашої пам’яті на мольберті Митця вічно пломенітиме.

ВасильЛедней, Михайло Кертис, Василь Кузан, Віктор Симканич, Іван Кертис, Юрій Глеба. Юрій Мельник, Василь Шкіря, Михайло Ісак.

Прокоментуй!

Ваш коментар