Версія для друку Версія для друку

ПEРШЕ ЧУДО ІСУСА ХРИСТА, або роздуми над тим, про що знають всі

Автор не богоборець, ніби сини Ізраїля, і не хочу вносити сум’яття в психіку чи усталене світосприйняття рядового члена будь-якої конфесії. Цей опус сприйметься або не сприйметься читачем, в залежності від рівня освіченості. Цікаво було б розпочати дискусію на сторінках нашої газети.
Християнські церкви всіх напрямків, славить як найперше чудо Ісуса Христа – це перетворення води у вино на весіллі у Кані Галілейській.
Якщо за основу написаного приймемо, що цей випадок – не фальшива вставка у Євангеліє силами ”бригади” Теодора Герцеля у печатні видання, то у мене про це чудо – інша, відмінна від загальноприйнятої християнським світом точка зору. Вона не суперечить здоровому глузду навіть у теології, а також реальному сприйняттю описаної події і має ґрунтовне пояснення.
Усвідомлюю схоластичність моїх доводів, як і все у християнській ”науці”, де вся ”наука” опирається на документи, котрі звуться Євангелія, а самі документи – Євангелія опираються на слова Ісуса. В свою чергу – саме існування Ісуса, як особистості, опирається на Євангелія. Ось таке воно замкнуте схоластичне коло теології.
Шлях донесення до нас друкованого змісту вірша про чудо – непростий – спочатку арамейська, старогрецька, потім грецька (візантійського пошибу), і ще раз грецька нової доби, потім перекладений на латину та пізніше на слов’янську, а з неї спочатку на російську та пізніше на українську мови. Хоча фізик Іван Пулюй першим з українців зробив спробу перекладу Євангелій з нової грецької на українську мову. Проте офіційна інформація про цей оригінал перекладу відсутня. Хоча в Ільниці є печатна Біблія українською мовою 1908 року під редакцією Івана Пулюя. Це – факт.
Наведу уривок з Євангелія від Луки 4. 16-30, де автором описано перше чудо – «…І прибув він до Назарету, де був вихований. І звичаєм своїм Він прйшов дня суботнього до синагоги, встав, щоб читати. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
«На мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб добру новину вбогим звіщати. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування …».
28. І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.
29. І вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій це місто було побудоване, щоб скинути додолу Його.
30.Але Він перейшов серед них, і віддалився”.
У російськомовному виданні цей 30 вірш читається: – «Но Он, пройдя посреди них, удалился». Старослов’янською мовою – «Он прошедь их удалихся».
Спробуємо трактувати написане. Вхід до синагоги у Назареті був вільний, євреї, знаній і прийшлій до них людині давали можливість щось прочитати з пророків і висловити свою думку. Вони надали таку можливість Ісусу, що Він і вчинив.
Для чого він вичитав з текстів Ісаї саме ці рядки? Для самоутвердження та показу першого чуда? На цей вірш церква чомусь не звертає увагу рядового християнина.
Це чудо – була вимушена міра самозбереження Спасителя.
Для простої людини потрапити у відповідну ситуацію – невідворотна смерть. Але назаретяни-євреї не знали, що мають справу з непростою Людиною.
Загибель Посланця на самому початку його місії – не входило в плани Творця. Окрім того, це був не перший замах на Його життя. Два з них, вже були в Тибеті. Так свідчать манускрипти монастирів, віднайдені родиною Реріхів.
З цього випливає, що Ісус мав таке вміння управлінням своїм земним тілом, що можна лише будувати догадки, яким чином відбулося це: «Він пройшов серед них і віддалився». На жаль, на той час у нього ще не було ні учнів, ні охорони.
Перенесімось на хвильку в той час – віддалений від нас двома тисячоліттями. Міра ”віри”, тих які були в домі Божому, відчувається у 28 вірші. У синагозі всі переповнились гнівом. (За кого він себе має!). Там же миттєвий суд гебрайського натовпу і присуд – страта гоя, котрий потурає їх святині.
Все зроблено згідно закону Мойсея – за богохульство – каменування або скинути в провалля.
Це дійство було розпочато в храмі, тими, хто там перебував. Громада з часом переросла у натовп. У ньому присутні «стар і млад» і більшість у натовпі є його активні члени. Тікати від нього – марна справа. У ньому обов’язково знайдеться такий, що біжить сильніше за втікача.
Приреченого ведуть найсильніші, які оточують його кільцем. Слабосилі та допитливі у такі справи не встрявають, вони йдуть в кінці натовпу, або не приймають участі в цьому ”дійстві”. Перед проваллям кільце розступається і жертву штовхають у нього. Це була основна форма страти у гебреїв тих часів, у всіх чотирьох провінціях Ізраїльської держави (Самарії, Галілеї, Юдеї та Ізраїлі), поряд з каменуванням. Римляни розпинали, або вбивали мечем і то лише високопоставлених осіб.
Ця подія описана у Євангелії від Луки та в дещо іншій інтерпретації, коли Ісус вже знаходився в оточені апостолів, у Євангелії від Івана. Ймовірно, автори та перекладачі книги, хоча й поверхово, але збагнули її велич. Чіпкий розум авторів схопив чудесність зробленого. Проте сам євангеліст не був свідком цього і сама подія не описана більш детально.
Для дослідників Святого Письма, навіть сучасних – перетворення води у вино більше чудо, аніж ця подія. Це не дивно, бо час впорядкування „Тестаментів” – початок ХІХ століття. Так у той час називалися Євангеліє. Це була епоха коли природознавчі науки тільки проростали на руїнах Храму Знань Західної Європи, знищеного первинним християнством, у середньовіччі. Магів, друїдів, непокірних вчених та носіїв древніх знань чекали миттєві присуди диких християнських натовпів – втопити у воді та вогні багаття. У ті часи, кожен вчений-природодослідник балансував між безальтернативною катріадою – знання – єресь, інквізиція – смерть.
Подія-чудо – вода переходить у вино – започаткована ще за часів Вселенських Соборів, прижилася в середньовіччі, була зрозуміла кожному, тому й прижилась. Крім того, відсутність езотеричних (втаємничених) знань – про природне у Божественному та Божественного у природному – у пізніших дослідників Святого Письма, не дозволяли їм зрозуміти велич чуда, вимушено показаного в Назареті. Це один з варіантів пояснення.
Варіанти пояснення того, що відбулося – з офіційної точки зору сучасної науки, могли б бути такі – гіпнозування натовпу, телепортація або левітація з місця події. Навіть для більшості людей ХХІ століття подібне було б, як найбільше чудо.
Розглянемо це. Масовий гіпноз, у ситуації, коли натовп веде людину на страту, річ дуже й дуже проблемна. Бо у ньому весь час знайдуться декілька осіб, які просто не сприймають гіпнозування. Вони то й не дали б засудженому просто «пройти через нього й віддалитися».
Таке фізичне явище як телепортація – переміщення з однієї точки простору в іншу, шляхом дематеріалізації в першій точці, в конкретно запрограмовану другу точку. Це – складно пояснити для рядового читача. Популярно – це відбувається шляхом переходу з корпускулярного (твердого тривимірного природного) стану тіла, у чисто хвильовий стан. Це – незрівнянно вищий (Божественний) стан особистості, на основі управління надвисокими вібраціями власне мозком самої Особистості. Саме мозок Людини має необмежені можливості. У звичайної людини мозок завантажений всього на 2-3%. Це – доведено наукою. В кінці другого тисячоліття у лабораторних умовах виконано телепортацію лише мікрочастинки.
У сучасних умовах телепортується на необмежену відстань дуже багато інформації – тексти та зображення. Ми живемо на межах відкриття багато чого Чудесного.

Іван МУДРАНИНЕЦЬ,
с. Ільниця.

Ваш отзыв

Ваш коментар