Версія для друку Версія для друку

Пастирське служіння протоієрея Василія Ігната

На Іршавщині та далеко за її межами добре знають протоієрея Свято-Петро-Павлівського православного храму Василія Ігната. Тридцять років він віддав служінню Богу і церковній громаді. Протягом цього часу зроблено зовнішній і внутрішній ремонт храму, поновлено розпис ікон, встановлено новий різьб'яний позолочений іконостас і престол, придбано позолочені панікадила, повернуто церковну фару, де вже проведено ремонт приміщення. Як голова місіонерського відділу займався реєстрацієюї цілої низки православних громад та сприяв у будівництві нових православних храмів у селах Заріччя Сільце, Вільхівка, Доробратово, Гребля та Дуби.
Поряд з цим бере активну участь у вихованні підростаючого покоління, проводить катихизичні бесіди на церковній фарі. Уже десятки літ співпрацює із районною газетою «Нове життя», де друкує матеріали на церковну тематику. За сприяння о.Василія Ігната створено духовно-православний центр, де відкрито бібліотеку, в якій, крім сучасної церковної літератури, зберігаються стародруки, експонуються художні роботи митців району. Бажаючі можуть побачити полотна Василя Філеша, Любові Микити, Василя Ловски, Любові Матіко, Олександри Ісак, Юрія Золотаря, Сергія Киреєва, Маї Случак, Петра Ряски, Лариси Щоки, Михайла Понзеля... Тут приймає не тільки духовенство нашого району чи області, а й навіть з-за кордону. Побував і ознайомився із роботою центру і відомий фольклорист Іван Хланта з Ужгорода, який дав високу оцінку просвітницькій роботі о. Василія Ігната, подарував йому свої книги.
Народився о. Василій Ігнат в сім'ї священника. Взірцем служінню Богу був для нього батько, який теж віддав своє життя служінню Господу, був прикладом для сім'ї і громади. Людяності, порядності, чесності, правдивості і доброті вчив він і маленького Василька, який з дитинства тягнувся до храму, багато читав церковної літератури. І в школі він був серед кращих. Вчився на відмінно, дописував у шкільну стінгазету «Юний хімік», брав активну участь у різних вечорах-диспутах, часто виходив переможцем. Займаючись світлинами, після успішного закінчення Стеблівської середньої школи мріяв навчатись у Хустському професійно-технічному училищі на фотографа. Однак займатися улюбленою справою не судилося. Його не прийняли до училища лише із-за того, що не був комсомольцем. У часи комуністичного режиму це мало неабияке значення.До того ж, батько священник. Проте пощастило в іншому – після закінчення десятирічки із благословення Високопреосвященнішого Григорія, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, став іподиаконом.
1з 1977 по 1979 рр. проходив службу у армійських лавах у Іркутську. Був командиром відділення радіотелеграфістів, обслуговував війська протиповітряної оборони. Водночас дописував до армійських газет «На варті Батьківшини» і «На бойовому посту». Писав про армійське життя, хлопців, з якими доводилося ділити хліб - сіль навпіл, командирів.
Служба в армії промайнула швидко. Повернувшись в запас, 1980 року вступив на навчання до Московської духовної семінарії. Одружився. 30 квітня 1983 року був рукоположений у сан дияконом, а 18 липня цього ж року митрополитом Таллінським і Естонським Олексієм був рукоположений в сан священника.
Пастирське служіння розпочав 1984 року в с. Червеньово Мукачівського району. Через шість років був переведений у місто над Іршавкою.Заочно закінчив Київську духовну академію.
– Ваша біографія насичена на події, – кажу о. Василію. – Ви стали батьком двох дітей – Василя і Лариси, маєте трьох прекрасних внуків. А які у вас плани на майбутнє? Над чим працюєте зараз?
– Я написав сотні публікацій на релігійну тематику. Багато з них опубліковані в пресі та різних сайтах. Мрію усе впорядкувати і видати написане окремою книжкою. Це буде хороший подарунок тим, кого я знав, кого любив.
Тут, в Іршаві, пройшли найкращі роки протоієрея Василія Ігната. Йому є що згадати. Віряни теж про нього лише хорошої думки.

Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар