Версія для друку Версія для друку

Як куми кавилювали

У сусідах – всі кумове,
Лиш кумиці – пліткашки.
Сохта в них така нифайна,
Довгі мавуть язики.
Бувать так, што цілий тиждень
Кавиль п’ють і тиркилянку,
Так’ся люблять ги би сестри,
Хахонять на всю гиртанку.
А як фрац якийсь в них сяде –
Ги надуті пуляки.
Єдна другів каже: − Враже,
Добре, не така’м як ти!
−Та куда тобі до мене,
Ти у зиркало поникай,
Як увидиш там страшило,
Води упий, и не гикай!
−Я казала ти про розум,
А кіть маль із тебе здерти –
То ни кожі там, ни рожі.
Лем дві лаби й тулуб звирьху.
Спробуй голову відняти,
Розумієш мій базар?
Був би чіношний, парадний
В сурдику у нас будар!
… Тиждень так пройшов у сваді,
Пак всьо стихло, вбом заціпло,
Щи пройшов єден як в гробі,
А пак нарас стало світло.
… − Кумо, кілько днів пройшло
Як ми кавиль пили в’єдно?
Пой до мене, пой скоринько,
Сваду вту забуть навхтема.
Кавильом ни обійшлося,
Був коньяк, нова зернівка,
Пополудне в другів хижі –
Булі з мнясом и сливівка.
Так від хижі і до хижі
Дві куми кавильовали,
Скільтували всьо до цятки,
Пак ся наново сважали…

Михайло ЦІЦАК,
с. Імстичово,

P.S.
Туй ни в палинці лиш діло,
Што на ниї нарікати,
Розум сохту перебив би,
Айбо де його глядати?

Прокоментуй!

Ваш коментар