Версія для друку Версія для друку

ВІД ІЛЬНИЦІ — ДО НЬЮ-ЙОРКА ІЗ ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ

У Любові Іванівни Мудранинець, нашої недавньої, але як показав уже короткий часовий проміжок, надзвичайно плодовитої авторки відчувається аналітичний склад розуму. У її скрупульозному розкладанні ситуації, фактів, подій на елементи, деталі і неодмінному доведенні до логічних висновків відчувається вплив багаторічної роботи районним судмедекспертом. Саме крізь призму тих історій Любов Мудранинець фокусує свій погляд на минуле, визначні постаті з нього та спрямовує його на можливий розвиток подій. Нещодавно у нас відбулася цікава розмова, яку подаємо нижче.
- Недавно Ви відмічали свій ювілей -- 70 років, це солідно.
- Знаєте, одного дідика старенького запитали: «Дідусю, Ви в свої, мабуть, 90 нажилися доста?» На що дідусь відповів: «Дорогі мої, та я ще й не жив».
Свій ювілей мені довелося відзначити в гостях у своєї меншої дочки в Нью-Йорку. Я вже писала свої враження про карантин, про вірус, з яким нам довелося зустрітися. Нью-Йорк поступово приходить до себе. Ще до сьогодні міський транспорт перевозить пасажирів безплатно, це вже четвертий місяць. По вулицях більшість людей ще ходять в масках. Така могутня країна з високорозвинутою економікою досить нелегко перенесла цей період пандемії . Багато людей сидять без роботи і отримують компенсацію. Отримали всі по 1200 доларів одноразову допомогу. Всі магазини вже відкрилися. Все поступово налагоджується.
- Яку думку маєте на рахунок тих подій, які зараз ми бачимо в Америці?.
- Я вже казала, що пропрацювала в системі соціального захисту в Нью-Йорку 6 років, бачила і чула про політичне життя американців, при мені всі обирали президента. Дуже я переживала, щоб переміг Трамп, він мені дуже подобався, я дуже хотіла, щоб Меланія, така вишукана жінка, стала першою леді. Яка я була рада, що вони перемогли. Дуже мені не подобалися напади на прзидента з боку демократів. Здавалося б, що ще треба, та ні. Трамп пообіцяв, що зробимо Америку могутньою. Але для цього потрібні зміни, а це все непросто. Америка особлива країна. Якщо порівняти ту Америку, що була 20 рокі тому, коли я вперше це все побачила, то багато чого змінилося. Нас вчили, що всі люди рівні, ніколи в нас не було прийнято показувати пальцем «ти -- єврей, ти -- циган чи мадяр». Всі вчилися в одній школі, в університеті. В нас це в крові, повага до інших народів. Я вважаю, що зараз це все пов’язано з коронавірусом. По статистиці від коронавірусу загинуло більшість темношкірих від загальної кількості, потім латиноамериканці і біле населення. Це теж спровокувало події. Потім, конфлікти виникали завжди. Я б сказала, що між афроамериканцями є теж порядні люди. Багато вчених, прекрасних лікарів і військовокомандуючих, високопосадовців. Це дуже спортивний народ. Якщо подивитися, то як вправно вони ведуть автобуси. В місці, де важко пройти вулицями, вони ведуть автобуси фантастично. Всі водії автобусів -- афроамериканці.Більшість вчителів у школах -- це афроамериканці. До цього просто треба звикнути.
Я завжди дуже дивувалася, що гризня між демократами та республіканцями не вщухає, а чим далі загострюється і коли верхи заігруються, низи починають бунтувати, це не дивно, і я думаю, що це затягнеться надовго. Навіть у сім’ях між родичами ідуть перепалки. Мовляв, ти -- республіканець, а ти -- демократ.Господи, та яке то має значення? Трамп старається змінити застарілі устави, але це не легко. Поки прийде порозуміння, потрібен час, щоб усвідомити, що краще для Америки в кінці кінців.
- Розкажіть, будь ласка, про свою колишню роботу.Щось мало запам’ятатися цікаве.
- Робота, твоє звання ніколи не буває колишнім, це залишається з тобою назавжди, тим паче, лікар залишається лікарем до свого останнього подиху. Я люблю згадувати ті роки, коли прийшла молодим спеціалістом в Іршавський район і відразу стала районним судмедекспертом, бо була як один у полі воїн, одна, зовсім одна. Робота, звичайно, не жіноча, вічний черговий. Коли я вперше через 5 років роботи потрапила на курси підвищення кваліфікації в Київ в академію післядипломної підготовки лікарів і на нашій кафедрі судово-медичної експертизи організовувалася група, де було 32 експерта, жінок було 3. Сміялися одногрупники. Що! На Закарпатті всі чоловіки пішли на заробітки, що судмедекспертами працюють такі тендітні жінки.
Не зважаючи на всі труднощі, я свою пофесію любила дуже. Це робота, до якої звикнути неможливо. Це трупи і жахи, які трапляються в житті, робота з людьми, кожен день щось нове.
- Ваша робота -- це виїзди на місце події і це в будь-який час доби. Як Ви з цим справлялися?
- Виїзд на місце події, це дзвінок чергової частини. Перше моє запитання, це де трапилася біда. Треба знати, як одягатися, скільки приблизно часу це займе. Інколи виїзд з оглядом місця події, дослідженням трупа в морзі, огляд підозрюваних займали цілу добу. Бог знає, звідки бралася сила, я якось і не помічала. Хочу сказати, що мені дуже допомагало душевне ставлення до мене працівників міліції, це настільки була повага до мене, що спогади гріють мою душу і зараз. Я дружу з пенсіонерами колишнього відділу внутрішніх справ. Вони взяли мене в склад спілки ветеранів. Ми зустрічаємось, відзначаємо дні народження, допомагаємо один одному добрими словами, коли хтось в біді. Які вони були, коли були на роботі, справні, ввічливі, підтягнуті, дисципліновані, симпатичні, такими і залишилися. Це: Микита В.М., Станинець М.І., Ваколя І.В., Марущинець Ю, М., Семедій В.В., Попович В.І. Коли заходиш у двір, тепер це відділ поліції, ніби повертаєшся в молодість, яка пройшла з ними. Це найбільш прекрасний період мого життя.
Виїзди на місце події потребують присутність лікаря, і це допомога слідству прямо на місці. Пригадую, як новорічна ніч пройшла, лише встигли очі протерти, як уже дзвінок чергової частини. Виїзд з опергрупою, і в машині по дорозі, не встигли ще здати зміну, розказують. Робимо патрульний обхід в центрі Іршави, дивимося: ялинка новорічна хитається то в один бік, то в другий, як п’яна, приїжджаємо ближче, а то наш земляк у веселому стані забрався на верхівку і хитається. Довелося викликати рятувальників, бо сам не міг злізти. Така пригода в новорічну ніч.
Не завжди новорічна ніч закінчувалася весело, багато випадків поранень піротехнікою, інколи навіть з смертельним кінцем. Так що вихідних днів у мене було зовсім мало.
Або ще така смішна пригода.Виїзд на місце пригоди в селі Дунковиця. Зайшли в будинок, розсілися, тільки одному не вистачило місця і він сів на пуфик і поїхав, перестрибнув через невеличкий поріг і зупинився в кінці кімнати, настала тиша, всі би так сміялися, але незручно, от коли сіли в машину, то дали собі волю.
- Які випадки Вам більше запам’яталися?
- Свою р оботу ти добре робиш, коли віддаєшся їй повністю, тоді ти бачиш результат.Не рахуватися ні з чим, ні з своїм часом, можеш, не можеш, ти мусиш. Люди кажуть, і я сама переконувалася не раз в тому, що страшні випадки траплялися завжди перед великими святами. Бо ТОЙ не спить, ходить між людьми, де би біду зробити. Жінки печуть паски, а я з міліціштами по лісі, бо все якась біда .Випадок біля ,,Вітерця,,, кафе в лісочку. Трохи вище кафе в потічку один труп, десь 30 метрів вище ще один труп. Молоді люди, два трупа. От робота, а це перед Великоднем за один день. А відповідь треба давати відразу, і немає значення, коли почався твій робочий день, коли він закінчиться, бо на контролю прокуратури області. Всі чекають твого висновку. Коли буду вдома, один Бог знає. І я так написала в своєму віршеві ,,Ода експертизі,, -- І Божа сила за все нам платила, бо силу і витримку всім нам дарила.
Резонансне вогнепальне вбивство молодого хлопця і бабусі, яка стала свідком в м. Іршава, де місце події ми описували з Генадієм Москалем.Невелике містечко наше, але криміналу вистачало.
Або, стою в храмі на службі Божій. Мимоволі погляд на двері, а там стоїть оперативник, ясна річ, що мене треба на виїзд. Перехрестилася і на вихід, уже щось трапилося, уже їдемо.
Багато років майже спочатку соєї роботи пропрацювала зі мною медсестрою Косик Надія Юріївна. Якщо взяти весь архів, то треба би, мабуть, вантажівку, щоб вмістилася документація, яку вона надрукувала. Всі роки на роботу доїзжала з с Довге, це в будь-яку погоду. Користувалася авторитетом серед працівників райвідділу. Дуже любила свою роботу.
Майже 8 начальників райвідділу помінялося за час моєї роботи. Всі прекрасно до нас ставилися. Ніхто стільки не зробив для нас, як Юрій Михайлович Марущинець. Ми майже в один час прийшли на роботу. Він почав працювати дільничним інспектором, потім слідчим, першим заступником і дослужився до начальника райвідділу. Це все завдяки своїй чесній праці, наполегливості, умінню працювати з людьми. Він допомагав мені в усьому, і ми старалися працювати бездоганно.Розуміли один одного без зайвих слів. За те мали премію при сяткуванні Дня міліцї. Я мала честь бути запрошеною в компанію знатних людей району, де потрапити було не так просто. Всі семінари обласного рівня він допомагав організовувати мені сам, і всі були проведені під час його роботи начальником, на вищому рівні. Недавно Юрій Михайлович відзначив свій ювілей, що можна побажати такій людині. Здоров’я міцного, довгих років щасливого життя, радості від дітей і онуків, правнуків. Любові від усього світу.

Розмовляв Михайло ІСАК
(Поч. -- Закінчення в наступному номері).

Прокоментуй!

Ваш коментар