Версія для друку Версія для друку

Чому ми бідні в багатій країні?

Після розпаду колишнього Радянського Союзу Україна була в п’ятірці кращих країн Європи за економічними показниками. За запасами нафти та газу вона посідала четверте місце після Норвегії, Великої Британії та Нідерландів. На її території розташовані три нафтогазових регіони. Чорноземні грунти займають більш як 20 % світових ресурсів. Крім того, у нас значні запаси залізних, марганцевих, уранових руд, облицювального каменю, мінеральної води та численні інші природні запаси. Нашу країну називали житницею Європи. Народ жив надією, що із здобуттям незалежності скоро все докорінно зміниться: відродиться економіка, наші співвітчизники перестануть їхати на заробітки за кордон.Натомість на повну силу розвиватиметься малий і середній бізнес, туризм, відкриватимуться нові робочі місця. Завважимо, що багато країн перебували ще в гіршій ситуації, але вже давно забули про економічні негаразди, нічого особливого, надзвичайного не роблячи. 

 

Життя мусить поліпшуватися...

Тривале перебування України в стані глибокої економічної кризи спровокувало появу ідеології приреченості в найрізноманітніших її проявах.А це дуже небезпечно.Суспільство,держава повинні мати об"єднуючу ідею.Але ця ідея була актуальною,поки незалежність не стала реальністю.Сьогодні потрібна ідея,яка б організовувала суспільство на творення якісно нового рівня життя.Бо мало мати власні кордони,герб і гімн.Життя мусить поліпшуватися.І поліпшуватися для всіх.
Але не так сталося як гадалося. Наше життя за останні 29 років радикально змінилося.До того ж,в гірший бік.Те,що було в Україні колись,сприймається сьогодні як неймовірне,недосяжне.Різко скоротилося виробництво.Валовий внутрішній продукт,головний індикатор економічного стану держави,зменшився більш ніж наполовину.В таких же обсягах скоротилося промислове виробництво і сільське господарство.Керівники нашої держави на словах проводять різні реформи,але ніяких змін не відчувається.Причина проста – у нас нерідко бурхлива діяльність змінюється тільки розмовами про це.
Колись випускники загальноосвітніх шкіл не мали клопоту, куди піти після здобуття атестату зрілості.. На тих, хто мав бажання трудитися, чекали завод "Іршавремверстат", Ільницький дослідний завод МЗУ, електромеханічний завод, Закарпатський завод ВДМО, бавовняно – ткацька фабрика, промкомбінат облспоживспілки, Іршавський завод продтоварів, Приборжавське заводоуправління будматеріалів,заготконтора,майже в кожному селі було колективне сільгосппідприємство.Той хто там трудився,мав достойну заробітну плату.На роботу в районний центр доставляли заводським автотранспортом.Працівники та інженерно – технічні працівники мали можливість не тільки смачно пообідати у їдальні,а й займатись спортом.При заводах і фабриках діяли футбольні,волейбольні і баскетбольні команди.Можна було пограти також і в теніс,займатися штангою.Пустує тепер футбольний стадіон у гірському селі Загатті,розвалилися трибуни, нема кому покосити поле.А колись футбольний клуб "Верховина" брав участь у чемпіонаті не тільки району,а й області,навіть виборював призові місця.
Наші земляки змушені їхати на заробітки за кордон.На них охоче чекають в Польщі,Чехії,Словаччині,Італії,Іспанії,США,Канаді. Чомусь там робочі руки потрібні, а в нас вони не знадобляться. У сусідній Польщі, наприклад, влітку, українці зайняті на збиранні суниці,слив,помідорів,огірків,яблук.І в той же час наша земля пустує.А ті овочі і фрукти,які у нас є,нема де реалізувати.Пустують будівлі заготконтори,консервних цехів у Білках і Великому Раківці.А подивіться,звідки до нас в Іршаву завозять молоко,сир,сметану.Куди поділися наші селянські фермерські господарства?Куди зникла потужна сільськогосподарська техніка,яка була в колишніх ТзОВ?Зрештою,колишні контори,гаражі і складські приміщення почали розвалюватися.

Що негативно впливає на нашу економіку?

Як на мене,передусім,це зниження виробництва і навіть повне зупинення галузей виробництва,які працювали на експорт.Експорт став невигідним,бо в декілька разів зменшилися доходи в національній валюті.З іншого боку,нищівного удару зазнало виробництво,орієнтоване на внутрішній ринок,- його просто вбиває імпорт.Будемо відвертими:національне виробництво в таких умовах просто не може витримати конкуренції штучно здешевленого імпорту.Воно неминуче деградувало і з часом почало занепадати.
За останні роки різко погіршився життєвий рівень абсолютної більшості громадян.І так невисокі доходи нині стали взагалі жалюгідними.Низькою залишається заробітна плата.Більшість літніх людей,які сподівалися на забезпечену старість,тепер ледь зводять кінці з кінцями.Кошти на ощадних рахунках пропали.Дотепер багато людей не можуть зрозуміти,що з ними сталося,куди вони поділися.
Доходи бюджету теж різко зменшилися.В цих непростих умовах на критичному рівні фінансуються потреби освіти,науки,культури,охорони здоров’я, забезпечується виплата пенсій, стипендій і допомог.

Наше виробництво нижче плінтуса?

Що вплинуло на спад виробництва? Економісти вважають,що це насамперед,лібералізація цін на енергоресурси,яка показала,що в умовах застосування цін світового рівня,відбулася втрата частини суспільного багатства через збереження економічно неефективного виробництва.Саме через інфляцію припинили свою діяльність промисловість і сільське господарство району.Водночас інфляція призвела до нинішнього злиденного рівня життя наших громадян.Він знизився у декілька разів.Однак чомусь інфляція не торкнулася сусідніх держав.Навіть у Білорусі вищий рівень життя ніж у нас.
Мені неодноразово доводиться спілкуватися із нашими земляками,які працюють за кордоном.
- А що тут роботи?- невдоволено знизує плечима співрозмовник. -- У нас уповають на коронавірус, а там і підприємства працюють, і будівництво не згортається. Та й заробітна плата у них в кілька разів вища ніж у нас. Для порівняння:у нас в середньому заробляють 6 – 7 тисяч гривень у місяць,у Чехії – 27 – 30 тисяч грн..Ті хто працюює за кордоном,дозволяють собі придбати квартиру,звести будинок,купити дорогі меблі, автівку.А тим,хто трудиться вдома,ледь вистачає на прожиття.Чехи з нас просто насміхаються.Ви,мовляв,не живете,а животієте.Чому ми,наприклад,даємо можливість обкрадати державу можновладцям?Чому генеральний директор Укрпошти Ігор Смілянський одержує зарплату понад мільйон гривень у місяць, а проста листоноша, яка доставляє пошту майже в кожну сільську чи міську домівку в негоду,дощ і сніг,обходиться мінімалкою.Зрештою,чому в нас такі захмарні кредити,що проста людина не може дозволити його взяти.Якщо на Заході 2-3 відсотки,то в нас 16 – 24.Якщо насмілишся взяти гроші в кредит,то ночами не спатимеш,хвилюватимешся,як їх віддати.А,власне,що від нас,простолюду залежить?
- Є у мене хороший товариш,який десятки років працював у сільгосппідприємстві району агрономом,вирощував дорідний урожай пшениці,жита,кукурудзи,кормових буряків.Кілька років тому виїхав працювати за кордон – у Польщу.Там,виявляється,дипломовані спеціалісти потрібні, його взяли на роботу в кооператив,де він займається рослинництвом.Власник фірми дуже задоволений ним,ставить полякам у приклад..А у нас?
Над останніми словами співрозмовника варто призадуматися.Важко з ним погодитися в тому,що від нас нічого не залежить.Таки залежить!Кого ми впродовж уже кількох десятиліть обираємо до Верховної Ради України?Звісно,не земляків,а зайдів.Тому й сталося так,що ми втратили район,нас просто роздробили.Хіба їх турбує те,як жителі Івашковиці,Климовиці,Дубів чи Загаття добиратимуться до Хуста? Звичайно,що ні.
А хіба підприємець не може підвищити своїм працівникам заробітну плату і довести її до рівня західних країн?Переконаний,невдовзі воно так і буде.Бо якщо потужне підприємство має перспективу,розвивається,залучає у виробництво іноземні інвестиції,воно повинно працювати на повну потужність.А для цього потрібні кваліфіковані працівники,які б сповна забезпечували роботу.Наразі вони працюють за кордоном.Щоб їх повернути додому,необхідні зміни.І насамперед, в економічному устрої.Щоб кожен відчув,що його праця затребувана,що вона достойно оцінюється.Водночас,чому українські олігархи мають мега – надприбутки,а тарифи на газ,електроенергію, а ціни на продукти харчування і товари ширвжитку повсякчас підвищуються?Ми якось байдуже,крізь пальці,дивимося на все це,ніби це відбувається не з нами,а з кимось іншим і десь інде.Тому,погодьтеся,й живемо так бідно у багатій країні.

Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар