Версія для друку Версія для друку

Випадок, який запам’ятався надовго

Польові роботи в розпалі. Кожен хоче провести їх вчасно. Так було і в родині Терезії С. в одному із населених пунктів району. В січні їй виповнилося 60 літ. У сім"ї вона всім верховодить.Чоловік, зять, дочка та двоє дітей – старшокласників у всьому беруть участь.Сім’я займається вирощуванням овочів на продаж. Є в них вантажна та легкова автомашини. У дворогосподарстві тримають корівку, свиней та курей. А найулюбленішою тваринкою на обійсті Терезії була маленька собачка. Господарка будинку знайшла її на вулиці змерзлою і голодною.
Жінка забрала собачку додому, обігріла, нагодувала.Назвала її Найдою. З тих пір собачка проживає у дворі. Хазяйка дуже бережливо ставиться до неї, а Найда віддячує їй своєю вірністю – надійно оберігає житло.
Здавалось би, все в Терезії було добре. Господарство в порядку. Вирощені овочі на присадибній ділянці гарні на вигляд, мають попит на базарі у покупців. Є хороший від цього зиск. Та біда приходить, як то кажуть, тоді, коли найбільше її не чекають. За останні місяць – два Терезія щось занедужала. У неї з’явилася слабкість, втратила апетит. Дочка запримітила, що мама почала худнути, час від часу скаржиться на болі в животі.
Чоловік та дочка відвезли Терезію в поліклініку. Лікар районколог Іршавської райлікарні З. І. Феннич оглянула хвору і одразу повела її до лікаря ультразвукового дослідження. На УЗД було виявлено в хворої пухлину величиною з голови новонародженої дитини.
Звісно, що хвору Терезію одразу було направлено до обласних спеціалістів, де, оглянувши її, запропонували лягти в стаціонарне відділення. Діагноз підтвердився. Через кілька днів хворій призначили операцію. Та, звісно, погодилася.
- Під час операції, -- розповідає Зора Іванівна, -- лікарі виявили в черевній порожнині пухлину розміром до двадцять сантиметрів, яка проросла в суміжні органи.
Цей випадок визначили як неоперабельний. Терезія через тиждень після загоєння операційної рани була виписана додому. Лікарі сказали рідним, щоб готувалися до гіршого. Вона протягне не більше місяця.
Звісно, що Терезії ніхто про це не сказав. Повірила, що їй зроблено операцію і вона одужає. Стільки роботи в господарстві, і вже зможе потроху працювати.
Вдень Терезія переважно любить відпочивати в бесідці надворі. Їй приносять їсти, пити тільки джерельну воду. І постійно була біля неї її вірна собачка Найда. Не відходить від своєї господарки. Терезія бере її на коліна, лагідно погладжує. А рідня жінки тим часом готується до гіршого. Так пройшов місяць, два, три... Чоловік запримітив, що його дружина почувається дедалі ліпше. Покращився апетит, просить приготувати їй улюблені страви. Прогулюється двором, заходить в парник, робить домашнім зауваження, що не робиться так, як потрібно.
У той час, коли Терезія поволі видужувала, собачка Найда на очах почала занепадати. Перестала їсти, пити, схудла. Покликали ветеринарного лікаря. Той оглянув собачку і сказав, що в неї з’явилася пухлина. Лікуванню не підлягає. І дійсно, Найди через тиждень не стало.
А бабуся поступово стає на ноги. Вже почала трохи поратися по господарству. Все її цікавить: і квіти, і сад, і город, і худоба, і птиця, питає, що нового в селі, країні, чим живуть люди. Із власного життєвого досвіду знає – найпотужніше джерело сили, моралі і щастя – праця. Зважаючи на ситуацію, потроху починає ходити. Бо рух, любила повторювати, -- це життя. Блаженство шукала не в пристрастях, а в своєму серці. Жила вірою у день прийдешній. Із дитинства навчилася переборювати труднощі.
Рідні раді, що їхня бабуся поступово оклигує. А дочка Терезії, Олена, зустрілася з лікарем, яка направила матір до обласних спеціалістів. Розповіла про стан здоров’я матері.
- Привезіть свою маму до нас на прийом в лікарню,-сказала лікарка.
Доправили бабусю до лікарки. Та оглянула Терезію, не мовивши жодного слова, відвела її в кабінет ультразвукового дослідження.
Оглянувши хвору на УЗД, лікар упевнено сказав, що ніякої пухлини, яка була у бабусі, вже немає.
- А де вона? – запитує лікарка.
- Від мене її забрала моя собачка, -- із сумом сказала Терезія.
Дочка розповіла лікарю про їхню собачку, яка загинула від пухлини в животі. А у бабусі пухлина зникла.
Лікарі подивилися один на одного. Не знали, що і сказати. Тільки безпорадно розвели руками. Таки є щось надприродне.
Допомогла Терезії, напевне, і віра в себе. Вона ніколи не уповала на труднощі, вміла переборювати їх. Вела християнський спосіб життя.
А Терезія одужала, працювала по господарству і дожила до глибокої старості.
Ось такий випадок трапився у лікарській практиці, про який розповіла мені районний онколог Зора Іванівна Феннич.
Михайло ЛОМАГА,
с. Брід

Прокоментуй!

Ваш коментар