- Нове життя - https://nz-ir.com -

Коли тебе не забувають, вшановують і ставлять у приклад

Проведенню гри сприяла і гарна, сонячна серпнева погода. Напевне, тому над нами схилилися небеса, бо й сам Іван Іванович був доброю, щирою, чесною і до глибини серця порядною людиною. Незважаючи на те, що за професією він був будівельником, понад усе любив футбол. Душею вболівав за міську команду “Бужора”, яку назвали в честь однієї з найвищих гір Іршавщини. Довгий час був її президентом.Звісно, на громадських засадах. То були часи, коли економіка країни почала занепадати, промислові підприємства і сільськогосподарські артілі ледь зводили кінці з кінцями.Але не занепадав духом Іван Іванович та його однодумці – гравці команди Станіслав Сухан та Сергій Майданик. Вони згуртували навколо себе підприємців, які фінансово підтримували команду. Серед них були Петро Вовканич та Садик Фараджаєв. Саме завдяки їх спільним зусиллям в 1995 році футбольна команда “Бужора”Іршава стала чемпіоном області з футболу. Це був справжній тріумф!
Народився І.І.Палінчак 1 вересня 1958 року в с.Великий Раковець у бідній селянській родині. У 7 років вступив до першого класу Великораковецької початкової школи, потім продовжив навчання у середній. Після закінчення навчального закладу служив у лавах Радянської армії. Демобілізувавшись, повернувся додому і деякий час працював у колгоспі.
Та життя склалося так, що родину Палінчак рано спіткало велике горе – спочатку померла мати, а згодом – батько. Іван залишився з молодшим братом Юрком і сестрою Ольгою. Треба було замінити їм батьків. Із цим він успішно справився. Іван робив так, щоб був на столі і хліб, і до хліба.
Невдовзі Іван Палінчак одружився. Дружина Йолана стала його справжнім помічником. У них народилися дві донечки – Олеся і Юля.
Івана Івановича одразу запримітили в районному центрі і запропонували працювати за спеціальністю – техніком – будівельником. А потім була робота в апараті Іршавської міськради. Тут пройшов усі щаблі керівника – був завідувачем відділу,секретарем, заступником голови.
На його долю випали два катастрофічні паводки – у листопаді 1998 року та в березні 2001 р. Після цього довелося відбудовувати 5 будинків у Іршаві і 6 – у Собатині. 168 потребували ремонту.Звичайно, держава прийшла на допомогу, але вся організація лягла на плечі міськради.
Життя часто висувало нові, неординарні ситуації, які потребували негайного вирішення.Мені неодноразово доводилося спілкуватися з Іваном Івановичем, брати у нього інтерв’ю. Він завжди любив повторювати: один у полі не воїн. У своїй роботі спирався на колектив, депутатів міськради та громадський актив. Головне, вважав, щоб депутатський корпус, який є головною ланкою представницької влади, відчував найболючіші проблеми міста, правильно ставив завдання перед органами виконавчої влади. За його умілого керівництва місто щоразу виконувало завдання щодо надходження всіх видів платежів та податків, а звідси – своєчасна виплата заробітної плати, готовність фінансувати вирішення проблем Іршави та Собатина. Упорядковувалися вулиці, тротуари, автомобільні стоянки. Саме в цей час налагоджували роботу міського ринку. Розпочалася газифікація Собатина. При Іванові Івановичу планувалося також реконструювати багатоповерхові будинки,замінивши плоскі дахи на двосхилі.
Та попри це, він велику увагу приділяв спорту. Він приходив на стадіон не лише, коли «Бужора» Іршави виступала у рідних стінах, а й постійно брав участь у виїзних матчах. Для цього потрібно було забезпечити команду автотранспортом, адже футболісти брали участь в обласній першості.
Організаторами проведення турніру пам’яті Івана Палінчака виступили голова Федерації футболу району, суддя республіканської категорії Василь Попович, колишні гравці іршавської “Бужори”: депутат районної ради Станістав Сухан та Михайло Рацин, а також родина І.Палінчака.
До присутніх перед початком проведення турніру звернулися міський голова Степан Бобик, Василь Попович та дочка Івана Івановича Юля.
Пам’ять І.Палінчака присутні вшанували хвилиною мовчання. А дочки Івана Івановича Юля та Олеся від міської ради та федерації футболу поклали корзину квітів на могилу батька. Потім на поле вийшли команди: м.Іршава №1(граючі тренери Василь Барна та Андрій Веждел), “ШОР” м.Іршава (Олексій Маркович), команда с. Собатино (Василь Попович) та команда с.В.Раковець (Василь Поляк).
У напруженій спортивній боротьбі не знали собі рівних футболісти Іршави №1. Друге місце виборола команда “ШОР”. Третю сходинку посіли спортсмени Собатина.Четверта сходинка дісталася футбольному клубу Великого Раківця. Кращими гравцями визнано півзахисника Андрія Веждела з Іршави №1, нападника Юрія Ваша із “ШОРА” та воротаря Чаву із Собатина.
Учасники турніру нагороджені грамотами міськради та федерації футболу району і медалями, а переможець турніру – почесним кубком.
Спонсором змагань виступив син В.М.Поповича Василь. До турніру долучилися також голова районної ради Віктор Симканинець, депутат обласної ради Михайло Станко та депутат райради Петро Станко.

Василь ШКІРЯ