Версія для друку Версія для друку

***

А я, живий, прийшов до
вас, живі,
Сказати, чим людська
доба значима,
Для чого ми, на ноги
ставши дві,
Звели це небо синіми
очима.
Хай буде все, хай буде все,
як є:
І дзвін весни, і паморозь
осіння.
Нехай своє зозуля відкує,
Нехай розгубить яблуня
насіння.
Нехай відійде тихо
чоловік
У ту країну, із якої
вийшов, –
Адже устиг він за
короткий вік
Із насінини викохати
вишню.
… але які там скидки на
літа!
У мудрім світі, що
дикунство знищив,
Тепер свободи влада
золота…
А тільки влада золота
найвища.
Лиш де знайти родовища
нові?
Шукай, вишукуй, рукава
підкочуй.
Цікався вмістом золота
в крові,
Як є, викачуй,
золотошукачу.
Лиш де твоя білесенька
душа?
В пустелі людній голос
надриває?..
Та повен ківш, і ллється
кров з ковша,
І золота пропасниця
триває…

Петро СКУНЦЬ

Прокоментуй!

Ваш коментар