Версія для друку Версія для друку

Чисте джерело Бужори

Днями зустріла своє 55-річчя мисткиня з с. Ільниця Любов Матіко.
Народилася вона 13 липня 1965 року. Першою життєвою сходинкою була Ільницька середня школа. В 1982 – 1984 роках навчалася в Грицівському технічному училищі художніх промислів (різьба по каменю). У 1996 році закінчила Московський заочний народний університет мистецтв, відділ живопису і графіки. Відтоді й розпочалося її самостійне, творче життя.
Учасниця сільських, районних, обласних, всеукраїнських виставок самодіяльного народного мистецтва, районних та обласних пленерів.
Любов Матіко – художниця від Бога. Не розбещена різними школами, напрямками та стилями, вона малює як підказує їй серце, як просить цього душа, щиро, захоплено, безпосередньо. Вона бачить світ через призму казковості і ділиться цим світом з глядачем, кличе його туди, де править бал чесність, щирість, порядність, довіра і закон первозданної гармонії людини і природи. Будучи наполегливою та працелюбною, мисткиня виробила свій індивідуальний підхід, свою школу не схожу на інші. ЇЇ роботи не переплутаєш з іншими митцями. Виробився так званий напрямок у мистецтві – «наївний примітив», «народна картинка», «лубок», тобто глибинне народне мистецтво, як своєрідне явище з власною естетикою, побудованою на елементах фольклору, прадавній символіці орнаментики.
Естетика наївності відтворює в її творах щире, безпосереднє, стихійно- емоційне ставлення до навколишнього світу, до цінності національної ідентифікації.
Звернемо увагу на її жанрові сюжети. Композиційна статика образів її героїв чергується з ритмікою гір та дерев. Чисті кольори, майже відкриті, не рідко локальні напівтони відсутні, що передає образам декоративності, характерної для закарпатського мистецтва. Для неї стає важливим вловити дух рідного краю. У звичайному буденному вона бачить мить, що пов’язує минуле і майбутнє. Привертають увагу такі жанрові композиції: «Лине пісня в Закарпатті», «Вечорниці», «Музики», «Тріо», «Ніч на Івана Купала».
Мисткиня приділяє увагу і пейзажному жанру. Вона готує матеріал для своїх робіт, працюючи на природі, а потім вдосконалює його у майстерні. Узагальнює, відкидає зайве або доповнює новим осмисленням. Станкові роботи просякнуті лірикою, поетичними роздумами над майбутнім нашої планети. Чистий, дзвінкий, зелений папір нагадує нам, що природа дуже беззахисна перед людською байдужістю. Пейзажі − «Зима», «Річка Ільничанка», «Прихід осені», «Шелестійська церква», «Карпатські гори» нагадують нам вигляд природи тисячолітньої давності, її чистоту і недоторканість.
Хочеться мовити про цікаві жанри натюрморту. Як жінка, Любов Матіко полюбляє малювати квіти. Це не просто зірвані квіти у вазонах – це налиті соками великі бутони, які збагачують своєю красою побут людини. Натюрморт – «Бузок», «Польові квіти», «Троянди», «Соняхи» прикрашають домівки багатьох любителів творчості Любові Матіко. Велика, плідна робота вилилась у серію персональних виставок: Іршава (виставковий зал РБК) – 2000, 2003, 2005, 2010, 2015 рр., Ужгород (обласний музей архітектури і побуту) – 2003, 2005, 2010, 2015 рр. За вагому, творчу працю стала членом Національної спілки народних майстрів України. Вона знаходиться у творчому пошуку нових образів та сюжетів до своїх майбутніх творів.
Члени народного об’єднання художників та народних майстрів «Колорит Боржави» щиро вітають Любов Рудольфівну Матіко з її ювілеєм, зичать міцного здоров’я, творчих успіхів на многії і благії літа.

Василь Філеш,
член Національної спілки
художників України.

Прокоментуй!

Ваш коментар