Версія для друку Версія для друку

ВІДДАНА КУЛЬТУРІ

Є особистості, які своєю колосальною працездатністю і любов’ю до обраної сфери діяльності здатні до подвижницької справи й відомі завдяки відкритості до спілкування й бажанню приймати і передавати досвід. А ще знайомство з ними дуже цінують, бо це завжди можливість почути сповнене життєтворчості слово, отримати щось більше за знання – часточку їхньої потужної енергії. Саме такою людиною є Оксана Сідор, що віддано служить культурі на посаді провідного методиста Іршавського районного будинку культури.
Народилася 14 грудня 1964 року в селі Климовиця Іршавського району. Ще навчаючись у рідній школі, Оксана Іванівна зачаровувала всіх своїм ніжним голосочком, а вчителі музики Ольга Семенівна та Василь Васильович Шелелі пророкували їй чудове майбутнє на музичній ниві. Усе своє дитинство Оксана Іванівна провела у сільському клубі, де довгі роки працювала її мама Марія Василівна. Мабуть, тому і не вагалася після закінчення школи куди вступати. Дорога повела її до Хустського культурно-освітнього училища, яке закінчила з «відзнакою» у 1983 році й цілком поринула у світ культури. Удосконалювала свої знання у Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю «музичне мистецтво». У 2008 році отримала кваліфікацію «працівник культури, диригент хору, артист хору, викладач».
З 2008 року – голова Іршавської районної профспілкової організації працівників культури. А з серпня 2012 до березня 2013 року – начальник відділу культури і туризму Іршавської райдержадміністрації. Це людина, яка любить свою роботу, рідний край, його природу та людей. Свого часу була активною учасницею народного аматорського фольклорного ансамблю «Іршава» та народного аматорського вокального ансамблю «Освітянка».
Співала у малих формах вокального жанру, які неодноразово ставали лауреатами. З початку 1990 років і до 2004 року – координатор і постійна ведуча Всеукраїнського пісенного фестивалю імені Михайла Машкіна, а також з 2011 року – відкритого Всеукраїнського пісенного фестивалю-конкурсу «Іван Попович збирає таланти».
Автор нарису «Творчий портрет Олесі Семенівни Худи»; методичних рекомендацій на допомогу керівникам колективів з вокально-хорового жанру та окремої категорії викладачів середніх спеціалізованих музичних навчальних закладів «Робота диригента над хоровим твором». Узагальнила досвід роботи художніх колективів району, фестивалю фольклору та художніх промислів «Гамора», аматорських колективів зі званням «народний» і «зразковий» тощо.
Її методичні розробки є актуальними та змістовними. У цілому вони містять захоплюючі й повчальні матеріали, орієнтують читача в неупередженій інформації, затребувані як у фаховому середовищі, так і широкому читацькому загалі. Вони свідчать про обдарування авторки, віддзеркалюють її невтомну працездатність і тонке поціновування народної культури.
У культурі може працювати той, хто має в собі силу і гарт, хто вміє бачити найголовніше, ставитись нешаблонно до вчинків працівників культури. Оксана Сідор щиро вдячна своїм наставникам: Агнесі та Романові Войтчукам, заслуженим працівникам культури України Юрію Глебі, Михайлові Митровці, Петрові Андрійчуку, Наталії Петій-Потапчук, заслуженому діячеві мистецтв України Василеві Гайдуку, народному артистові України Емілові Сокачу. Оксана Іванівна поповнює когорту тих особистостей, які не щадять себе, аби в Україні процвітали культура і мистецтво, турбується про виховання в молодого покоління поваги до звичаїв і обрядів свого народу. У ній завжди вирує невичерпна енергія, вона не стоїть на місці, змінюється, удосконалюється, поглиблює свій досвід. О. Сідор належить до тих жінок, які на основі фольклорно-пісенного багажу, який успадкували від своїх бабусь-предків, вчить дітей бути гуманними і доброзичливими, ввічливими і кмітливими, витривалими і сміливими. Присутність такої активної і цілеспрямованої особистості в культурологічному процесі району сприяє його жвавому піднесенню і поглибленню на різних ділянках роботи. Попри повсякденну заклопотаність, вона завжди уважна, люб’язна, наче навколо себе світло випромінює. Знання і досвід передає молодому поколінню, яке цілеспрямовано збагачує щедротами своєї душі.
Вона любить приходити на конкурси, фестивалі, бо вони додають знань і вражень, стають приємним відпочинком, роблять будні святами. До того ж – це зустрічі з давніми друзями та нові знайомства.
Оксана Іванівна впродовж багатьох років є учасницею народного аматорського обрядово-фольклорного ансамблю «Іршавська родина», який презентував мистецтво краю на сценах Палацу культури «Україна», Національної Опери (м. Київ), у Німеччині, Італії, Словаччині, Сербії, Угорщині, Чехії, Швейцарії, Франції.
З 2008 року Оксана Іванівна – художній керівник народного аматорського хору ветеранів Іршавського районного будинку культури, з 2012 – керівник народного аматорського хору «Мелодія» працівників культури району. Колективи ведуть активну творчу та гастрольну діяльність (міжнародний фестиваль духовної пісні у м. Снина (Словацька Республіка) – 2017 рік, обласні фестивалі «Червена ружа», «Коляди в Старому селі» (м. Ужгород), етнофестиваль «Червене вино» (м. Мукачево), відкритий фестиваль стрілецької пісні «Красне поле» (м. Хуст, дипломант та лауреат ІІ, ІІІ ступеня).
Оксана Іванівна – один із ініціаторів та організаторів відкритого фестивалю мистецтв імені Адальберта Ерделі у селі Климовиця на малій батьківщині митця, що традиційно проходить у травні в день народження А. Ерделі. Також зустрічей-вшанування біля пам’ятника художнику, дитячих пленерів та пленерів провідних художників Закарпаття (2017, 2018, 2019).
Треба відзначити ще одну чесноту пані Оксани – вона вміє радіти чужому успіху, бо розуміє, що ми всі загалом краєзнавці, зберігаємо і популяризуємо духовні надбання народу. Вона завжди підкаже, допоможе.
Спілкуючись з Оксаною Іванівною чи спостерігаючи за її розмовою зі співбесідником, я жодного разу не бачив, щоб вона підвищила голос або спалахнула. Звичайно, всередині серця у неї кипить обурення, коли є для цього якийсь привід, але життя навчило не давати волю своїм емоціям.
Про свою роботу завжди розповідає майже натхненно. Вона не тільки чекає, а й усе робить для того, щоб працівники культури у своїх починаннях якнайкраще були зорієнтовані на національні пріоритети й мали програму національного, надзвичайно важливого в нашій постколоніальній ситуації, яку б мала вирішувати насамперед і держава в особі своїх керівників.
Як методист передає свій багаторічний великий досвід в улюбленій справі працівникам культури всього району. Використовуючи її підтримку, поради, вони беруть участь у конкурсах та стають їхніми переможцями або займають призові місця.
Як працівник культури вона сумлінно виконує ту роботу, що й належить досвідченим особистостям. Однак у неї є ще й чимало таких добрих і вкрай необхідних справ, на які інші не завжди звертають необхідної уваги.
Оксана Сідор вважає, що захист східних кордонів України у надійних руках. Тому важливо, щоб подвиги вірних і самовідданих синів і доньок України, які боронять її волю і незалежність, не канули в забуття, й не були стерті часом.
З великою любов’ю Оксана Іванівна веде в районі ділянку роботи з культурної спадщині та музейної справи. Завдяки своїй небайдужості та з метою збереження матеріальних цінностей брала участь у створенні музею при кузні «Гамора» у с. Лисичово та присвоєння йому звання «народний аматорський». Організовує та проводить семінари зі збереження культурних надбань та музейної справи на базі закладів культури клубного типу (с. Лисичово, Климовиця, Дешковиця, Великий Раковець та ін.). Має вона глибоку віру, що експонати музеїв сприяють естетичному вихованню і творчому росту молодих мистецьких талантів області, популяризують фольклор рідного краю і творчість письменників Закарпаття, допомагають педагогічним колективам шкіл плідно працювати, запалюючи в душах молодого покоління вогонь патріотизму і любові до рідної землі, духовних здобутків народу. «Рідні звичаї та обряди, – справедливо наголошує Оксана Сідор, – це свято душі, торжество свободи, радість миті життя».
Пишається Оксана Іванівна і своїми синами. Старший Іван живе і працює у Києві, виховує з дружиною двох доньок – Марію і Дарію. Молодший Віталій – студент Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка.
Оксана Сідор нагороджена багатьма грамотами, подяками та дипломами. Їх нараховується понад 100. Протягом багаторічної улюбленої праці набула навиків з організації навчання кадрів, роботі районних та обласних показових семінарів, безпосередньо брала участь у підготовці та проведенні фестивалів, конкурсів районного, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів. Як висококваліфікований умілий організатор та керівник Оксана Сідор по праву може пишатися набутим досвідом, духовним та інтелектуальним потенціалом, успіхами й досягненнями, які на культурологічній ниві є взірцем високого професіоналізму. Завдяки наполегливій творчій діяльності, компетентності, відповідальному ставленню до роботи вона переконливо здобула шану та повагу колег району та за його межами. Тому цілком справедливо представили її до присвоєння почесного звання «Заслужений працівник культури України».

Іван ХЛАНТА,
провідний методист
КЗ «Обласний організаційно-
методичний центр культури» ЗОР,
заслужений діяч мистецтв
України.

Прокоментуй!

Ваш коментар