Версія для друку Версія для друку

поетичним рядком

КОЛИ В СЕРЦЕ ПРОСИТЬСЯ МІНОР
Буває, на роботі зриває дах –
Стиснеш руку в кулак. Та не на боях
Без правил ти. Лиш як сумлінний монах,
Трудишся у цих плодовитих садах.

Коли тобі в серце проситься мінор,
Чути того колючого суму хор,
Легенько пересмикни в душі затвор,
Зміни, як рукавички, гарту декор.

Хто ж закриє тебе в міцних оковах?
Той, що бачить лиш себе на іконах,
Гладив пісок в Ізраїлі, як сонях?
А Господь ходив по його долонях?

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Прокоментуй!

Ваш коментар