Версія для друку Версія для друку

Сілецька хлібопекарня працює цілодобово навіть під час карантину

Є підприємства, без роботи яких не можна обійтися навіть під час війни чи епідемії. До таких належить і Сілецька хлібопекарня. Поки більшість трудових колективів вимушено «відпочивають», перебуваючи на карантині, тут, як і раніше, кипить напружена, повсякденна робота – пекарі випікають хліб та хлібобулочні вироби, які одразу своїм автотранспортом доставляють у торгові точки району. Сілецький хліб ніколи не залежувався на прилавках магазинів, уже протягом десятиліть його охоче споживають жителі не тільки Сільця, а й Заріччя, Чорного Потоку, Броду, Арданова, Дунковиці, Негрова, Доробратова, Нижнього Болотного, Іршави, Ільниці, Осою. Зумовлено це тим, що він насамперед смачний, духмяний, запашний, високоякісний, відповідає всім технологічним вимогам. Незважаючи на те, що надворі ХХІ століття, його випікають за старовинною технологією − на дровах. До цього значних зусиль, досвід, знання і талант докладають пекарі Олена Ваш, Ганна Олійник, Катерина Шелельо, Марія Буряс, Валентина Устич, Марта Федорчанич, Магдалина Лупак. Аби жителі села та гості Сільця мали можливість завжди купити свіжу буханку, при хлібопекарні відкрито крамницю. Ввічливо, на належному рівні обслуговує покупців Тетяна Безега. Тут можна придбати також й інші продовольчі товари. Оскільки село знаходиться на перехресті доріг, серед відвідувачів магазину часто можна побачити й мешканців Ужгородського, Свалявського, Хустського, Берегівського, Виноградівського, а також представників Львівської, Івано-Франківської та інших областей України.
− Ми ні на мить не можемо припинити виробничий процес, − розповідає завідуюча хлібопекарнею Єва Михайлівна Пєтухова. − Печі постійно в роботі, бо якщо ми будемо їх зупиняти, а потім знову розпалювати, це завдасть нам великих економічних збитків. А в теперішніх умовах це просто не допустимо. Були часи, коли ми випікали десятки тонн хліба та хлібобулочних виробів. Наразі ситуація змінилася. Але попит на нашу продукцію залишається. Правда, тепер нас трохи підпирають конкуренти-приватники. Але ми на це не зважаємо, як і в старі добрі часи робимо свою справу. І за це іршавчани щиро вдячні нам. Ми все робимо для того, щоб тримати імідж Сілецької хлібопекарні.
Єва Михайлівна хлібопекарській справі присвятила все своє життя. Вона народилася в с. Новоселиця Міжгірського району. Свого часу закінчила Мукачівський кооперативний технікум. Розпочала працювати в хлібопекарні в с. Кольчино Мукачівського хлібокомбінату. Побачивши її потяг до роботи, залюбленість у справу, якій присвятила життя, її направляють на навчання в м. Караганду в хлібопекарське училище. Саме там навчилася пекти всю хлібопекарську продукцію. У 1989 році прийшла працювати в Іршавський промкомбінат, де очолила Сілецьку хлібопекарню. За чесну, сумлінну працю неодноразово нагороджувалася почесними грамотами, подяками, дипломами і грошовими преміями райспоживспілки, облспоживспілки і Укоопспілки. Має також трудові відзнаки «Знак пошани» та медаль «Ветеран праці».
Позитивним є і те, що вже кілька років підряд хлібопекарня забезпечує на Великдень район пасками. Попитом користуються у населення булочки та різні кондитерські вироби. До речі, свого часу про Сілецький кондитерський цех линула слава чи не по всій Україні. Про нього писали не лише обласні, всеукраїнські, а й всесоюзні газети і журнали, знімали документальні фільми.
Завдяки злагодженим діям, вдалося зберегти колектив – тепер в хлібопекарні трудиться 16 чоловік. Усі вони мають відповідну заробітну плату і найголовніше – задоволені роботою. Є своя котельня, піч хоча і стара, але працює бездоганно.
Часто в колектив хлібопекарні навідується голова правління райспоживспілки, депутат районної ради Сергій Лупак. Він постійно тримає руку на пульсі часу, прагне того, щоб розширювалося виробництво, створювалися додаткові робочі місця. Вважає, чим заможніше житимуть люди, тим краще працюватиме хлібопекарня.

Василь ШКІРЯ.

Прокоментуй!

Ваш коментар