Версія для друку Версія для друку

На людях дослідження не проводилися

Повернутися до теми використання на пасіках димових гармат змусили самі бджолярі, котрі вже традиційно поділилися на три групи. Перша безпідставно стверджує, що ці пристосування абсолютно безпечні, оскільки в них використовуються мізерні концентрації отруйних речовин. Друга на гіркому досвіді чи досвіді своїх близьких і знайомих переконалися, що гармата небезпечна не тільки для кліща Варроа, але й для бджіл та людей. Ну а третя – їм все байдуже, адже живуть вони за принципом: «мене це не обходить».
Насправді ж проблема ця значно ширша і стосується не тільки представників усіх трьох груп пасічників, але й тих, хто споживає бджолопродукти (у тому числі й рідня та сусіди самого пасічника). Особливо ті, що придбані на базарі, в магазині без етикетки виробника або ж у самого пасічника, адже їх ніхто ні в яких лабораторіях перед продажем не перевіряв і не визначав, що там є і в яких концентраціях. І навіть якщо бджоляр совісний, сумлінний і нічого на шкоду людям заради своєї вигоди й не робить, то через невідання того, яку небезпеку становлять ветеринарні препарати, застосовані з допомогою димової гармати, може призвести до виникнення різноманітних хвороб.
Та й це ще не все, адже всі без виключення (навіть офіційно дозволені) ветеринарні препарати призначені для лікування тварин, а тому дослідження їхньої дії на людину ніхто не проводить, бо ж не люди ними лікуватимуться. А застереження для людей виробники на упаковках вказують дуже й дуже загальні: не їсти, не пити, не палити, не допускати потрапляння на шкіру, в очі чи на слизові оболонки. Загалом все вірно, і дотримання таких рекомендацій, зазвичай, є достатнім, аби мінімізувати шкідливий вплив на людський організм. Але це аж ніяк не стосується використання димової гармати.
Чому це відбувається, детально дослідив Юрій Петрович Крамаренко, кандидат біологічних наук, пасічник з 30-літнім досвідом, який свого часу керував науковим центром із розробки нових фармацевтичних препаратів і засобів захисту рослин. І ось до яких висновків він дійшов:
«Що за речовини і яка небезпека роботи з ними? Передусім це амітраз. Широко розповсюджені препарати на основі біпін і біпін І. Це пестициди і акарициди групи фомамідіна. У водних розчинах на поверхнях стінок вуликів, на рамках, на сотах, в меду, перзі цей препарат зберігається до одного року. А за деякими повідомленнями, до шести років. Температура плавлення становлення + 86 с0. А температура диму в гарматах досягає дещо вищого значення. При цьому амітраз розпадається на метил формалідін, також пестицид – акарицид (розклад в ґрунті – 75 діб), і дим етил-форманілід – пестицид, екотоксичність якого помірна (розпад в ґрунті −1 доба).
Згідно з останніми дослідженями вчених, амітраз і його розчини несуть в собі небезпеку як для бджіл, так і для бджоляра. Та небезпеку представляє не стільки амітраз, скільки продукти його розпаду, які зберігаються й накопичуються в сотах. Якщо вам кажуть, що амітраз розпадається протягом декількох годин чи діб, не вірте цьому. Тому що це час розпаду в ґрунті, де, як відомо, наявні кислоти, луги, солі, з якими він вступає в реакцію. І природньо змінюється. А якщо він знаходиться у вулику без впливу інших речовин, то він зберігається дуже довго».
Якщо ж амітраз з тих чи інших причин потрапляє таки до людського організму, то він «викликає дерматит, мігрень, головні болі, астму, небезпечний для діабетиків. Уповільнює серцебиття. Знижує кров’яний тиск. Має седативний ефект. Знижує температуру тіла. У вогні виділяє подразнюючі чи токсичні пари чи гази. Даних Вплив цієї речовини на людину недостатньо вивчений. Розчинники, використовувані в продуктах для дим-гармати, можуть змінити фізичні і токсикологічні властивості. При короткостроковому контакті можуть впливати на центральну нервову систему, і на печінку».
Ще одна речовина, яку рекомендують використовувати виробники димових гармат, це тимол. І ось що з’ясував шановний Ю. Крамаренко:
«Протипоказання до застосування тимолу є гіперчутливість чи непереносимість компонентів препарату, виразкова хвороба і тяжке захворювання головного мозку, епілепсія, інфекційні захворювання дихальних шляхів. Небезпечний для людей в похилому віці при наявності захворювань шлунково-кишкового тракту. Тимол проявляє різний за рівнем дії вплив. Діоксиди тимолу, які утворюються при нагріванні в гарматі, навіть декілька мікрограмів мають дермо-гепато- нейротоксичні властивості з подальшим впливом на генотип і спадковість».
Ще одна речовина, яку також широко використовують при обробці бджолосімей димовими гарматами, це тауфлувалінат. «Він також сильний пестицид» − вважає Ю.Крамаренко. «Тауфлувалінат вважається високотоксичним для бджіл. Але за даними вчених США, флувалінат є високотоксичним для медоносних бджіл препаратом. Згідно з інформацією співробітників факультету етимології університету Пенсильванії Фрейзера, Мілера і Ешкрафта, в небезпечних кількостях флувалінат був виявлений в71% вивчених зразків пилка і перги, і в 100% зразків воску із розплідних гнізд. Тобто, препарат практично повністю засвоюється пилком, пергою, воском, не кажучи вже про мед. І не слухайте розповідей про те, що він швидко розпадається, нікуди не потрапляє і що можна спокійно використовувати продукти бджільництва в їжу і на корм бджолам. Безпечна концентрація у повітрі – одна тисячна міліграма на метр. А в рекомендаціях для гармати використовують 5% розчин. Тобто, в 5 тисяч разів більша концентрація, ніж дозволяє техніка безпеки при роботі з цими препаратими».
І навіть така в міру безпечна речовина, як щавелева кислота, що теж застосовується у димових гарматах, набуває зовсім інших якостей. По-перше, після обробки бджіл її парами помічене зниження продуктивності сімей, підвищена активність до заміни маток, а також зростає вірогідність їхньої загибелі. А для людей вона також набуває зовсім іншого рівня небезпеки. Ось що про це пише Ю. Крамаренко: «Смертельна доза для людини щавелевої кислоти при потраплянні всередину – 5 грамів. А в рекомендаціях до гармати пропонується використовувати концентрацію 25%. Тобто, 25 г. на 100 г. розчину. А 5 г. − вже смертельна доза для людини. В інструкції до дим-гармат вказано що доцільно використовувати при роботі протигаз або газозахисні распіратори типу «ТопольА1». Хоч люди повинні знати, що при роботі з хімічними розчинами, тим більше при їх спалюванні, ніякої «доцільності» не повинно бути. А ТБ строго вимагає в обов’язковому порядку використовувати індивідуальні засоби захисту. Тобто, при таких концентраціях і складах ніякі распіратори нікого не врятують».
Враховуючи всі ці обставини, хочеться запитати пасічників, вам потрібні всі ці випробовування проводити на собі? Звичайно, так матимете свій власний досвід подібних досліджень. Та чи допоможе він відновити здоров’я, то дуже велике питання.

Юрій САМОРИГА,
пасічник.

Прокоментуй!

Ваш коментар