Версія для друку Версія для друку

Готовність до несподіванок – у їх передбачуваності

Перша половина цього року для економіки району виявилася вкрай складною. Проте є декілька підприємств, колективи яких, немов маяки у розбурханому штормовому морі, дають відблиск стабільності. До них цілковито не те що можна, а слід віднести мережу заводів ТОВ «Берег-кабель» .
Спілкування з його керівником завжди вселяє оптимізм, живить надію на виявлення несподіваних, інколи ризикованих рішень, які при цьому приносять очікувано позитивні результати.
Пропоноване увазі читачів «НЖ» коротке інтерв’ю – одне із означених реперних точок нашого розвитку, що може стати поштовхом у майбутньому до реального відновлення економіки. 

– Не сприйміть як комплімент, а за певне формулювання думки: передбачливий – це наполовину підготовлений. Маю віддати належне: вас можна віднести до тієї категорії керівників, які наперед спрогнозували розвиток подій. Можливо, не у всіх деталях, але напрямок і стратегію ви вже визначили.
– Однозначно, як інакше діяти в такій незвичайній ситуації. Наперед мусимо думати, хоча не всі так роблять. Ви знаєте, що ми перейшли на триденний робочий тиждень на двох заводах – в Берегові та Іршаві, 90 відсотків колективу працює так. Хуст продовжує працювати у п’ятиденному режимі.
– Що цей перший тиждень показав?
– Він показав, що вівторок, середа, четвер нам не підходить як три робочі дні, а підходить нам понеділок, вівторок, середа. Через замовлення, через логістику та налагоджене транспортування уже із-за кордону. Тож із цього тижня працюємо вже у підходящі дні. Є такі типи продукції, на яких ми мусимо працювати всі 5 днів, це і є ті 10 відсотків, про які я говорив. На жаль, є і невеликий відсоток таких людей, які повинні знаходитися у вимушеній відпустці з оплатою 2/3 зарплати. Основна маса людей працює у триденному робочому тижні. Чому так виходить? Можна сказати, що це вірус. Можна сказати, що це карантин і т.д., але це все потягнуло за собою те саме, до прикладу, як той же «Мерседес», який планував випустити нову модель до кінця 2020 року. Вони подивилися: салони повні ще старих моделей, кажуть, що переносимо запуск нової моделі на 2021 рік. Ніби нічого такого, все логічно, але на цю модель ми вже закупили матеріал, почали робити продукцію, і вона стоїть на складах. Гроші вкладені і не повертаються. З часом все це піде у дію, але певний період треба протриматися. Так само зробило «БМВ», ще й «Ауді», і інші великі виробники автомобілів, тому що машини нові не купують, салони повні. Логічно виходить, навіщо вводити нову модель у цьому році.
– З їх сторони цілком логічний крок.
– Звісно, можна б з ними судитися, та я … От через це так і виходить організовувати роботу. Ми все ще, скажімо так, проживаємо, наскільки можна це оцінити – позитивно. Тому, що ми думали наперед і прогнозували це. Через це деякі кошти накопичували, створювали певні фонди, з яких можемо тепер газдувати. Дуже багато є таких фірм, які це не передбачали, вони вклали гроші, і тепер ці кошти лежать мертвим багажем. Вклали, зробили, а ніхто не купує.
– У Трампа в Америці одна з програм – це підтримка автомобільного бізнесу. У Європі є щось подібне? Якщо є, то чи перепадає вам із цього?
– У них був законопроект підтримки автомобільної промисловості. По-перше, вони відшкодовують 60 відсотків зарплати працівникам на час карантину, якщо людина не працює. По-друге, при купівлі нового автомобіля надають 40 відсотків відшкодування від вартості покупцеві. Ніби це добре, але вони це ще не прийняли, і ті, хто хотів купити тепер, чекають введення в дію такого закону, щоб отримати відшкодування.
– Томаше Калмановичу, а як це корелюється із системою зайнятості?
– Наприклад, у Німеччині так зроблено, що довіряють керівнику підприємства. Ніяких документів чи пояснень не треба. Лише якщо ти людину відправляєш додому на карантин, подаєш список, відразу вони починають відшкодування цих 60 відсотків заробітної плати. Без перевірок, без нічого. Якщо треба буде, то потім перевірять при виникненні певної необхідності. У нас я собі таке не уявляю. Сподіваємося на краще. З часом.
– Ви перейшли на триденний робочий тиждень. Звичайно, це мінус. А чи є якийсь плюс у цьому? Може, щось таке намітилося?
– Перший тиждень лише організаційні моменти показав. Говорити про будь-які фінансові показники чи що-небудь прогнозувати, цього тепер не можу. Треба ще, щоб один-два тижні пройшли, щоб ми дійсно побачили певний результат. Сімнадцятого липня закінчується двомісячний термін попередження про можливе скорочення. Я би не хотів, щоб такий триденний робочий тиждень призвів до скорочення працівників. Але при цьому я не виключаю і такий розвиток подій, що нам доведеться скоротити певну кількість працівників. Є прогнозовані замовлення, які дають надію на покращення із серпня. Але це поки що прогнозовані замовлення, нічим наразі не підкріплені. Ці замовлення кожного місяця перекладаються з червня. На мою думку, якась стабілізація цієї ситуації буде на початку наступного року. Дуже сильно тепер активізувався китайський ринок. Та продукція, яку ми виробляємо за 5-денний робочий тиждень, іде вся на Китай. Вони побороли епідемію коронавірусу. Авторитарні режими у складних ситуаціях мають більш ефективний вплив в управлінні економікою.
– А що показав людський фактор за цей тиждень роботи? Люди попереджені, це одне. Але коли вже починають працювати, то, видно, що вже десь і нерви, напруга?

– Не всі однаково реагують на цю ситуацію. Але прошу всіх ставитися до цього з розумінням. Ми це робимо для того, щоб вижити у такій складній ситуації, зробити це якнайкраще для колективу та інших працівників. Всіх розумію, що 3-денний робочий тиждень принесе не таку заробітну плату, як 5-денний. Але ж, все-таки, є робота і зарплата. Я вважаю це найкращим виходом у цій ситуації. Цей рік буде засмиканий, нерівний. От тепер карантин знову продовжили, говорять про обмеження. Є новий спалах коронавірусу на Іршавщині. У цих населених пунктах із зони ризику ми працівників не маємо. Але все одно це створює певну напругу.
– Якось їхав з вашими працівниками, то чисто випадково підслухав, як одна жінка казала іншій, що три дні працювати краще, ніж зовсім нічого. Вважаю, що це позитивна позиція у тих умовах, коли можна залишитися без роботи і нема можливості виїхати на заробітки за кордон.
– Хто не їздив дотепер, то й зараз не дуже зможе поїхати за кордон. То краще все-таки три дні працювати. Сподіваємося на краще. Усім треба зберегти здоров’я. Але наголошую, що, можливо, не вдасться уникнути скорочення працівників. Нічого не плануємо закривати. Якщо буде скорочення, то залежатиме від прогнозованих замовлень і, скоріше за все, у якомусь відсотковому еквіваленті між заводами. Враховуватиметься історія роботи кожного працівника.

Розмову вів Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар