Версія для друку Версія для друку

РЕАКЦІЯ НА ПОЗИЦІЮ РЕДАКЦІЇ, АБО ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК

Нам не властиво займатися саморекламою, хоча, за нинішніми мірками, – це вже більше належить до чеснот ніж до професійних вад. Одним із живильних джерел фахової журналістики є зворотній зв’язок із читачем, слухачем і глядачем. Тому будь-яка реакція на матеріали на сторінках районки нам завжди на користь. В тому числі негативна.
Історія редакції має у своєму літописі серйозні розгляди надрукованих матеріалів на різних владних рівнях, чого гріха таїти, не оминули ми і скандалів та й курйозних випадків не можемо викинути із пам’яті.
Переважна частина їх нам нараяна. Правда, колоритне словечко – закарпатський синонім слова нарадити. Можливо, що за гарячими слідами, коли інколи доводилося розгрібати грань голими руками, емоції переважали. Час, правда, розставляв все на належні місця, і читач хай повірить нам, по великому рахунку, «Нове життя» ніколи не залишалося в програші, навіть якщо свою правоту доводилося відстоювати у судах. Історія розсудить: більш справедливого арбітра не маємо.
Розглядаючи через призму часу ті випадки, доходимо в колективі висновку, що завжди журналіст, автори публікацій у подібних випадках переслідували не свої власні, меркантильні інтереси, а того, з ким повелися несправедливо, чиї права були порушені, де чиєсь «Я» захотіло превалювати над громадським, колективним, врешті-решт, – суспільним і державним.
Вважаємо, що подібним чином поступили і тепер, викликавши своїми публікаціями буквально шквал відгуків, зокрема про переїзд на автошляху Іршава-Сільце, діапазон яких від і до – всі 360 градусів. При цьому ті, хто розуміється на справі, підтримують. А це – саме головне.
Підтримка читача, в експертному середовищі, важлива в тому сенсі, що відчуваємо свою моральну правоту.
Вже знаю, що нам закинуть: мовляв, трафили пальцем у небо та й вихваляються. Ні, не так.
Це не випадковість, це продуманий крок, позиція. Так само, як і по іншій дорозі, коли проти неї, зробленої за людські гроші, з піною на губах виступають доморощені місцеві «губернатори». Якщо тебе обрали громадяни, то в місцевому самоврядуванні маєш певний, визначений державою і її законами статус, а якщо проголошуєш себе «губернатором», то, може, під тобою вже й губернія є? Чи не тхне від цього недолугим сепаратизмом?
Продовжуємо чекати на сигнал читачів щодо об’єктів нашої уваги, а там не забариться і реакція «губернаторів».

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар