Версія для друку Версія для друку

Коли є що згадати

Подружжю Варгів із Арданова ювілейні дати виповнилися ще в березні. Івану Івановичу – 65, а Ганні Іванівні – 60. Але тоді було «говіння», а тут ще підоспів коронавірус і дату урочистого святкування все віддаляли. Нарешті три доньки та шестеро внуків вирішили за батьків та дідуся й бабусю:
−Ніяких кафе чи ресторанів, святкувати будемо вдома, а організацію беремо на себе! Запросимо тільки найближче коло родини, друзів і сусідів, бо свято ви заслужили!
Справді, добре виховали своїх дітей Іван Іванович з Ганною Іванівною. Вони змалку вчилися шанувати працю. Сушили сіно, пасли і доїли корову, поралися на городі, допомагали батькові, який був і досі є добрим майстром по залізу, переносити і складати кутники, швелери, бляху, фарбувати готові вироби. Ніколи не було чути відмови: я це не хочу, я це не буду. Тому й пішли вони по життю твердою, впевненою ходою. Після закінчення навчання старша, Світлана, тривалий час була директором об’єднаного міжрайоного підприємства поштового зв’язку в Мукачові, нині підприємець Олена – заступник директора школи в рідному селі, а Яна доглядає за найменшою донечкою.
Обов’язково треба сказати, що ця сім’я дуже співуча. Співати люблять всі три покоління. Тому на гостині, яку влаштували діти, було цікаво, весело, а пісня враз злітала за столом ніби сама собою. Здається, це дуже приємно, бо, інколи на таких застіллях, крім слів: «Давайте вже, куме, випийте» чи «Беріть, ви ще йсе не пробували» нічого іншого й не почуєш. Там, як манни з неба, чекають голубців, бо на цьому гостина закінчується.
У Варгів кожен старався сказати господарям щось приємне, похвалити їх, бо й справді є за що. Починали вони з нуля, а тепер приймали гостей у власній, добре облаштованій оселі з євроремонтами, сучасними меблями тощо. Все це добро нажите спільно багаторічною працею. Ґазда спочатку доїжджав на роботу у «Варош» (так у Арданові називають Мукачево), а потім працював удома інженером-будівельником у славному колись колгоспі «Перемога». У цьому ж господарстві трудилася й ґаздиня. Вона була лаборантом-обліковцем на молочно-товарній фермі.
Виросли вони на одній вулиці, майже по сусідству в Нижньому Кінці. Коли молодий електрик Іван Варга йшов у армію, Ганнуся Митрик була ще підлітком, а коли повернувся – це вже була розквітла, красива й співуча відданиця. Недовго й легінив – хтось інший забере…
Якщо звести до єдиного знаменника слова, сказані доньками на родинному святі це буде приблизно так:
− Дякуємо вам за життя, дякуємо за виховання, за все, що ви зробили й продовжуєте робити для нас. Ми гордимося Вами!

На застіллі в Арданові гостився і співав
Михайло ЦІЦАКз Імстичова.

Прокоментуй!

Ваш коментар