Версія для друку Версія для друку

Олеся Староста: «Я щаслива від відчуття того, що на своєму місці»

Олеся Староста працювала звичайним учителем в Білківській дитячій школі мистецтв. Вона викладала хореографію. Але після народження дитини їй захотілось змін. Бажання змінюватись було через призму причин, а саме: незадоволення своїм тілом, велика жага до знищення стереотипів і бажання жити в селі, яке прагне розвитку. Навколо було багато пропозицій щодо створення спортивних груп. Олеся каже, що це також не могло не мотивувати. 
Тому, поспілкувавшись з нею 2 години, що пролетіти дуже швидко, це також говорить про те, що бути хорошим тренером − означає бути хорошою людиною, хорошим співрозмовником і водночас активним мотиватором..
− Як стати фітнес-тренером?
– Фітнес-тренером стати не так легко, як здається на перший погляд. Це перш за все відповідальність, яку тренер несе перед клієнтом, а не тільки обіцянки про ідеальне тіло за короткий час. Наобіцяти можна будь-що, але в селі всі знають один одного, тому я не хочу псувати собі репутацію, та і мені не хочеться використовувати людей лише заради своєї вигоди. 
– Що захоплює більше: танці чи фітнес?
– Колись танці були для мене всім! Я багато вчилась і розробляла комбінації, але після першої вагітності захотілось чогось більшого чи, можливо, чогось нового. Тому захоплення фітнесом перекрило «палкі почуття до танців».
– Чи важко було починати займатись фітнесом в селі?
– Це дуже болюча тема. Як для мене, так і для клієнтів. Людям важко пояснити, що праця на городах – це аж ніяк не фітнес. Це перш за все знищення суглобів, спини та рук. Перший період був для деяких клієнтів дуже тяжким. Їм було соромно, що вони відвідують тренування. Адже в селі завжди знайдуться люди, які це засудять чи посміються. Менталітет дуже важко перебороти, а стереотипи – тим більше. Але незважаючи ні на що, потрібно розвиватися і по максимуму вводити в села нові технології. І це стосується не тільки спорту.  
– Чи є якісь технічні секрети щодо залучення людей до спорту?
– Зовсім ні. В селі всі знають один одного, тому тут поширене, так зване, «сарафанне радіо» – одному сподобалось, сказав іншому і т.д. І це дуже радує.
– Звідки береш мотивацію і що саме змушує рухатись далі?
– Мотивація – це мої клієнти.
Тільки вони змушують мене рухатися і створювати щось нове, ефективніше та цікавіше. 
І завдяки їм я це роблю із задоволенням.
– Але ж кожен успіх повинен нагороджуватись. Тому хороша робота має бути добре оплачена?
– Звичайно. Все починалося з хоббі. Доходи були значно нижчими.  А коли я повністю увійшла в цю сферу і почала в ній розвиватись, то доходи, робота, яка надихає, і люди, які в тебе вірять, стають одним цілим, і заради розвитку хочеться ставати ще кращими і сильнішими. 
Чи бувають випадки, коли людям потрібна моральна підтримка для того, щоб продовжувати займатися спортом?
– Так. А в селі тим більше. Не у всіх вдома батьки, діти чи чоловік підтримують таке  рішення. Тому на тренуванні завжди один одного підтримає і зрозуміє. Адже всі, хто тренуються, – однодумці, і всі йдуть до якоїсь конкретної мети.  
– Хороший тренер - це?
– Звичайно, хороший тренер − це в першу чергу друг. Я ніколи не могла собі уявити, що завдяки фітнесу знайду собі так багато друзів і просто вдячних людей. Я вдячна всім, хто радив мені саме цю сферу в спорті. І також вдячна Богу за те, що дав сил і показав правильний напрямок.
– Яка головна ціль клієнтів?
– Головна мета – це здоров'я. Але визнаю й те, що кожному хочеться бачити результати й на відображення у дзеркалі. 
Тому в мене є одна фраза чи, можливо, навіть гасло: «Сильна та людина, яка зробила себе сама». 
Найважче − це змусити себе щось робити. А змусити себе робити фізичні навантаження - тим більше. Тому це гасло добре допомагає в тому, щоб люди могли самі собі доказати, на що вони здатні. 
– Чи важливий хороший настрій тренера? І чи впливає він на тренування? 
– Нууу... Думаю, на це питання краще б відповіли клієнти (сміється).
Я особисто стараюсь виключати всі негаразди, коли переходжу поріг залу. Навпаки! Для мене важливо підняти настрій людям, зарядити їх і з посмішкою почати тренування. 
– Це як на сцені! А я колись була і танцівницею (моргає)!
Чи важливо бути «простою людиною», «простим тренером»? Без всякого пафосу?
– Звичайно! Я вважаю це запорукою позитивного та щирого колективу. Я обожнюю щирих людей, і тільки такі люди мене й оточують. В нас гармонізована команда, яка несе лише світлу енергетику. 
– Чому навчив тебе твій досвід?
– Я дуже самокритична, і досвіду ніколи не буває забагато. Я завжди рухаюсь і намагаюся ставати кращою від вчорашньої себе. 
– Що означає для тебе слово -  «круто»? Чи пов’язано воно із матеріальними благами?
– Якщо ти професіонал своєї справи - то ти вже крутий! Я впевнена, що одні гроші ніколи не зроблять людину щасливою. Безсумнівно, гроші – це ресурс, який допомагає в реалізації тої чи іншої мрії і комфортнішого життя. Але, не більше. 
– Що робить тебе щасливою людиною?
– Я щаслива від відчуття того, що я на своєму місці. Я прийшла до розуміння того, що я там, де маю бути, і з тими, хто робить моє життя яскравим, світлим і несе в нього так багато добра і позитиву. Звичайно ж, це мій чоловік, дітки та всі, хто вибрав ту дорогу, по якій іду я!

Світлана БІЛАК,
студентка ІVкурсу відділення журналістики УжНУ.

Прокоментуй!

Ваш коментар