Версія для друку Версія для друку

ПРОТИ ТАНКОДРОМУ НА БОЖІЙ ДОЛОНІ

Підгірне – неймовірно красиве село, наче райський куточок. Таке враження, що «розляглося» на Божій долоні. Воно й не дивно, бо тут чудова природа, і знаходиться село на висоті 352 метри над рівнем моря. Скажімо, Іршава розташована у 2, 5 рази нижче. Але глянеш на дороги в Підгірному, то розумієш, що це дещо призабутий владою край. Не можна нормально ні проїхати, ні прогулятися з дитиною, катаючи її на колясці. Місцеві стверджують, що й піші походи для деяких людей закінчилися травмами. Як у тому народному вислові: «Сам чорт би ногу зламав». З цього приводу жителі села стукали у різні двері і, зрештою, переконалися, що, як то кажуть, з моря погоди чекати не варто. Підгірняни самотужки взялися за ремонт доріг та своєю радістю поділилися з «Новим життям».
Багато жителів села їздить на заробітки у Чехію. У цій країні вони звели не один будинок та облаштували чимало подвір’їв. На жаль, там, бо вдома їх працю не так високо оцінюють. Та нині у зв’язку з епідемією коронавірусу ввели карантин у багатьох країнах світу. Підгірняни перебувають вдома і, щоб не гаяти даремно часу, вирішили згуртуватись та застосувати здобутий за кордоном досвід на благо рідного села. Тим більше, що й погода дозволяє, бо сонце ще не занадто пекуче. Як стало відомо згодом, організатором цього процесу виступив керівник ТзОВ «Волоське» та депутат райради Василь Маргіта.
За словами Василя Івановича, нещодавно у Підгірному 243 метри досить проблемної дороги вистелила асфальтом Хустська філія облавтодору. Кошти за це перерахувало ТзОВ «Волоське». Після цього спільно з односельцями взялися за ремонт вулиці Перемоги. Згадана дорога не знала капітального ремонту близько трьох десятків років. Товариство безкоштовно надало щебінь, готувало суміш напівсухого бетону й доставляло в потрібне місце. Жителі цієї вулиці самі рівняли суміш на дорозі, на певній відстані один від одного по діагоналі встановили швелери, по яких вода стікатиме у канави. Також трамбували бетон віброплитою. Потім зверху покривали спеціальним водно-цементним розчином із додаванням пластифікатора. У такий спосіб вдалося прокласти 350 метрів дороги. Товщина покриття становить 8-10 сантиметрів. Варто наголосити на тому, що кошти на закупівлю матеріалів та оренду віброплити зібрали самі підгірняни. Приблизно дев’яносто відсотків дворогосподарств цієї вулиці дало по 2600 гривень, решта ж – трохи більше. Нині сума становить 220 тисяч гривень.
Зараз жителі Підгірного працюють над облаштуванням території біля місцевого храму. У подальшому планують у такий спосіб відремонтувати всі дороги села. Участі у цій справі ні районна, ні сільська влади не беруть.
Отже, жевріє вогник надії, що підгірняни у боротьбі з танкодромом у рідному мальовничому селі, розташованому, умовно кажучи, на Божій долоні, вийдуть все ж таки переможцями.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ .

Прокоментуй!

Ваш коментар