Версія для друку Версія для друку

«Готувати боґрач – справа чоловіча» – вважає Іван Сушанин із Сільця

Часто доводиться бути в Сільці на стадіоні під час гри місцевого футбольного клубу. Уболівальники наперед знають, що з яким би рахунком не закінчилася гра, після поєдинку обов’язково президент клубу, депутат районної ради Сергій Лупак всіх пригостить закарпатськими народними стравами. Це вже стало доброю традицією.
– У нас є чимало прихильників, які постійно в неділю йдуть на стадіон, – розповідає Сергій Андрійович. – Вони не тільки підтримують улюблену команду, а й додають їй упевненості у своїх силах, налаштовують на перемогу. А є чимало і таких, які разом із гравцями йдуть на виїзні ігри в населені пункти не лише району, але й області.
І відрадно, що серед палких прихильників клубу і Іван Сушанин із Сільця. Він зарекомендував себе тим, що смачно готує боґрач.
–Іван Андрійович – людина військова, – із усмішкою каже про нього його друг Іван Глушко. –Готувати боґрач навчився в Угорщині, де ніс армійську службу. До шеф-кухарів завжди прихильно ставилися і офіцери, і солдати. Якщо ти в хороших стосунках з тими, хто працює в їдальні, обов’язково дістанеш подвійну порцію. А Іван Андрійович не скупився на наїдки: одним черпаком менше, одним більше…
Власне, так воно і було. Служба в Угорщині набагато відрізнялася від тої, що була в Союзі. Тут дотримувались усіх армійських норм. У раціоні повинно було бути те, що записано в меню. А Іван старався, усе робив на совість. До нього часто зверталися за порадами дружини офіцерів, мусів ділитися секретами приготування їжі.
Армійську службу Іван Сушанин продовжив у Берегові. Куховарити на сілецькому стадіоні почав десять років тому. Розпочав із боґрача. Ця угорська страва одразу припала до душі усім. По-перше, вона дуже смачна, по-друге ,її готують в казані на природі. І робить він це на очах у всіх. На перший погляд,складного там нема нічого. Розклав вогонь, нарізав сала, кинув у казан і почав обсмажувати. Та це лише початок справи.
– Як тільки сало підсмажилось, додаємо нарізану півкільцем цибулю і тушимо, – розповідає Іван Сушанин. – Потім беремо м’ясо яловичини, нарізаємо шматочками на 3 сантиметри і як тільки цибуля стала напівпрозора, додаємо столову ложку гіркої паприки, перемішуючи та готуємо близько хвилини. Кидаємо у казан м’ясо, перемішуємо, додаємо воду так, щоб м’ясо було покрито практично повністю і доводимо до кипіння на сильному вогні. Потім робимо маленький вогонь і забуваємо про казан на дві з половиною години. Поки готується м’ясо, готуємо чипетки.
– А що таке чипетки? – питаю.
– Це маленькі галушки, які трохи підсушуються, поки ми готуємо гуляш, – каже Іван Андрійович. – Їх кидаємо в казан. Потім картоплю, солодкий і гіркий перець та помідори нарізаємо кубиками, додаємо туди пікницю (домашню печену ковбасу), нарізаємо шматочками. Якщо вийшло густо, додаємо воду так, щоб вона покривала все. І насамкінець, нарізаємо багато зелені і додаємо в гуляш. Перемішуємо, доводимо до кипіння і на цьому етапі додаємо 60 міліграм сухого червоного вина.
Іван Андрійович розповідає, а я все це занотовую в блокнот. Насамкінець він каже:
– Боґрач – це одна із найпоширеніших і найулюбленіших страв на Закарпатті. Вона, мабуть, популярніша шашликів. Є різні способи приготувань. Але обов’язковою в рецепті є угорська паприка – і до цього додає. – Паприка – це основний інгредієнт усіх угорських і закарпатських страв. Вона надає страві пікантний смак.
На стадіоні часто бувають і футбольні фанати не тільки з нашого району, а й Виноградівського, Хустського, Мукачівського, Свалявського і Берегівського. Для них теж знайдеться порція. І.А. Сушанин вміє приготувати в одному казані і на 50-80 чоловік. Це вже кухарські секрети, з якими охоче поділиться з усіма бажаючими.
Тепер – карантин. Футбольні клуби відпочивають. Але як розпочнеться районна першість, обов’язково завітаємоу Сільце на стадіон, щоб посмакувати боґрачем, який, безумовно, приготує сам Іван Сушанин.
Смачного!

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар