Версія для друку Версія для друку

Районному хору лікарів 20 років

Надісланий із далекого Нью-Йорка, цей допис редакція публікує як морально-психологічну підтримку медичних працівників Іршавщини у їх нелегкій боротьбі за життя і здоров'я наших земляків. 

 

Через сімейні обставини в один прекрасний момент я опинилася зі своїми онуками в Нью-Йорку.
Переді мною відкрилася країна з величезними статками і справжнім життям мігранта. Я багато разів була в Штатах, але так застрягнути мені випало вперше. Сюди я взяла велику любов до свого краю, до рідних Карпат і, звичайно, пісню. Вдома ми не лише працювали, але й мали віддушину для себе, поринаючи в світ хорового співу, разом із колегами у колективі.
Залежно від свят, які наближалися в календарі і настрою, пригадувалися різножанрові пісні. З наближенням Різдва, до прикладу, – колядки. Вони гріли мене і йдучи на роботу, я мурликала собі під ніс колядку: «По всьому світу стала новина…» Настрій піднімався, мені здавалося, що не йду, а лечу, і жити хотілося.
Пригадую, як на репетицію збиралися в актовій залі поліклініки лікарі, деякі в халатах, після прийому, після проведених маніпуляцій, операцій, або з сільських амбулаторій. Тут починався такий гамір, розмови відразу про роботу, діагнози, випадки. Де ще можна так зустрітися, щоб просто поспілкуватися. Надія Іванівна – наш музичний керівник, терпляча людина, знаходила такі слова, що заспокоювали цю незвичайну аудиторію.
Колектив цей непростий: лікарі, інтелігенція. Майже у всіх закінчені музичні школи, вміють грати на різних музичних інструментах. Володіють витонченими голосами і слухом.
А все починалося так. В один прекрасний день, знаходячись в своєму кабінеті на роботі на четвертому поверсі навпроти актового залу, я почула дуже вміло виконані музичні акорди. Я тихенько відкрила двері і побачила Світлану Тинту, нашого ендокринолога за клавішами інструменту, яка вміло виконувала музичний твір. Надію Іванівну Мельник-Гудь, яка з Василем Васильовичем Рішком – нашим головним лікарем на той час, про щось люб'язно розмовляли. Побачивши мене, Василь Васильович підвівся і запросив пройти до зали. Справа в тому, що ми організовуємо хор лікарів, і, будь-ласка, приєднуйтесь.
Я ніколи не могла собі уявити, що Василь Васильович, крім того, що був чудовим лікарем, відмінним головним лікарем лікарні, великим організатором, ще мав таку любов до хорового співу. Як ще можна більше згуртувати колектив, як не в такий спосіб. Пісня об'єднує людей, а цих людей однієї професії і поготів. Василь Висильович приклав дуже багато зусиль, щоб хор досягнув високого рівня. Щоб у людей була і матеріальна підтримка. Він цінував участь кожного із нас.
Прекрасні часи пережив цей колектив. Ми брали участь у концертах кожного свята. Виступали на конкурсах і фестивалях, поверталися з грамотами і подяками за перші місця. Їздили з виступами в обласний центр. З гастролями по Закарпаттю і в інші області. Їздили з виступами в храми і монастирі, де з задоволенням слухали у нашому виконанні духовні твори. Звучання хорового співу в храмі – це божественна мелодія. Через 5 років колектив завдяки своій праці і старанню і високопрофесійному керуванню Надії Іванівни отримав званння народного.
З великою любов’ю ми згадуємо Василя Васильовича Рішка, вічна пам’ять засновнику нашого колективу. Часу пройшло багато, а добрі діла токої людини залишаються в пам’яті на всі часи .

Головні лікарі мінялися. Хочеться після Василя Васильовича пригадати, на жаль, лише одного – це Ю.Ю Ломагу. Це була людина, до якої можна застосувати такі слова: «У людини все має бути прекрасним – і душа, і обличчя, і одяг, і всі справи». Він допоміг нам в придбанні костюмів для хору. Добро не забувається.
Надія Іванівна Гудь-Мельник. Це обдарований талановитий керівник, людина, яку хочеться бачити завжди, вона милує око. Все, що вона робить – приносить задоволення. Чи вона просто розмовляє, чи набирає акорди на фортепіано, чи заглиблено розглядає ноти. За що вона не береться, виходить шедевр.
Подружжя Поповичів – Магдалина Василівна і Валерій Володимирович.
Магдалина Василівна є одним з основних організаторів хору. На самому початку всі одноголосно обрали її старостою колективу. Всі організаційні питання вирішувалися під її керівництвом. Це елегантна, з витонченим смаком жінка. Дизайнер і модельєр. Всі костюми як для жінок, так і для чоловіків шилися за її ескізами.
Валерій Володимирович – дисциплінована людина. Чудова постава, прекрасний голос. Друг і порадник.Як колега і в житті світла людина.
Подружжя Булезів.
Оксана Іванівна – хороший лікар, великий організатор. Окраса хору. Чудовий сильний голос.
Богдан Іванович – класний спеціаліст в неврології. Соліст хору. Як людина – душа-чоловік. Незабутня пісня «Бойківчанка», яку він майстерно виконував, завжди зустрічалася гучними оплесками глядачів.
Подружжя Суковичів.
Ольга і Степан Степанович, висококваліфіковані лікарі. Прекрасні голоси, просто добрі симпатичні люди.
Тетяна Федорівна Кузан.
Ведуча солістка нашого хору. Пригадується вона з піснею «Там, де клен шумить». Гімн нашого хору ”Іршаво, Іршаво” у її виконанні звучить надзвичайно артистично.
Світлана Степанівна Тинта.
Наш концертмейстер, крім того з чудовим голосом. Класний ендокринолог. Добра, дбайлива мати.
Марта Василівна Смерека.
Ніхто в світі не виконав би пісню «Люди в білих халатах» краще від неї. Солістка з великим стажем. Крім того, користується великим авторитетом серед медичних працівників. Просто привітна, добра людина.
Семедій Оксана Федорівна, людина життєрадісна. Прекрасний високваліфікований отолоринголог. Чудовий голос.
Кинів Оксана Василівна .
Завідувачка відділення швидкої невідкладної допомоги. Душевний колега, провідний фахівець, учасниця хору.
Антосяк Вікторія Володимирівна. Солістка нашого хору, висококваліфікований спеціаліст, умілий лікар, організатор, просто симпатична, мила жінка.
Феннич Зора Іванівна. Онколог. Знаний висококваліфікований спеціаліст. Дуже симпатична, приємна жінка. Дзвінке сопрано.
Баландіна Ганна Іванівна. Лікар, яка не лінується приїздити до району з дільничної лікарні на репетиції хору. Лікар бджілка-трудівниця, причому висококваліфікований спеціаліст. Просто симпатична, приємна жінка
Якима Марта Іванівна, учасниця хору, привітна, хороша жінка.
Лепей Василь Васильович.
Соліст нашого хору. Наскільки здається педантний, тендітний, настільки мужня людина. Надзвичайно чуйний лікар, високваліфікований спеціаліст.
Данканич М.В.,.Човбан М.М., Марків В.М., Буря О.В.
Всі чудові висококваліфіковані спеціалісти, лікарі з великої букви. Чудові колеги, учасники нашого хору.
Уявляєте цю когорту висококваліфікованих лікарів, які не лише прекрасно лікують, а ще й чудово співають. Це все мої друзі. Це золоті запаси нашого краю. Навіть більше – неоцінимий скарб нашого краю.
Що 20 років... Це вік молодої дівчини. Я всім нам бажаю творчого натхнення! Здоров'я, кохання, щоб ще багато років звучали пісні нашого колективу над Іршавою і нашими горами Зачарованого краю.
Людство переживає війни, я думаю, що і ми переживемо ці часи тяжких перемін, і настане час, коли колектив збереться знову, і ми станемо кожен на своє місце і заспіваємо свій гімн- пісню про Іршаву.
***
Океан ти мій Атлантичний,
Ти величавий і дуже симпатичний,
Коли ти спокійний, хвилі гребінцями,
Коли ти бурхливий – хвилі білогривими табунами.
Інколи тобою вітер хитає, на берег велику воду кидає.
Люблю на Бродвоку Брайтона, на лавочці сидіти
І на твою велич глядіти.
В добру погоду небо синє пошарове,
зверху синя синява,середина білява.
То хмари, мов в білу ковдру, розлилися
І над водою на всю ширінь краєвиду розтяглися.
Тільки рисочка-грань, де вода синьо-зелена,
мов малахітова пелена.
У цю мить, поєднавшись очима з такою красою,
Відчуття, ніби Бог тут з тобою.
Над різкою гранню
Між синню неба і хмарою
Кожну мить літаки виринають
З далекої далі прилітають.
Роблять круг над водою і наді мною,
І в аеропорт Кеннеді сідають.
Один за одним з небесної синяви виринають,
Спочатку маленькі,як ся приближають,
То одна мить і вже великі стають.
Свої шасі випускають, носики піднімають,
Ідуть на посадку і за будинками зникають.
Дивишся в небо і одна мить,
І знову ніби стрекоза моя летить.
Хвости літаків – це емблема країни,
Жовто-блакитний – це моя Україна
Рідна земле моя, Батьквщино!
З цілого світу з різних країн,
Багато люду кожен в справах своїх летить.
Туристи, мігранти, свої, іноземці
Всіх гостинно приймають нью-йоркці.
Столиця світу,найбільший в світі аеропорт.
Сідають, злітають і всьому є толк.
Велика фантастика-країна Америка...

Любов Мудранинець,
учасниця хору, судмедексперт у відставці.

Прокоментуй!

Ваш коментар