Версія для друку Версія для друку

Важливі питання та виклики галузі бджільництва

Бджільництво – важлива галузь сільського господарства в багатьох країнах світу.
Бджоли запилюють 90 відсотків ентомофільних культур, забезпечуючи виробництво достатньої кількості меду, воску, квіткового пилку, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути, для потреб харчової , медичної, косметичної й інших галузей народного господарства. Продукти бджільництва унікальні за своєю біологічною цінністю. Вони здатні відновлювати та підтримувати нормальну роботу людського організму.
Бджолозапилення не тільки сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, але і впливає на якість плодів, збільшується їхня натуральна вага. Дослідження вчених США свідчать про те, що користь від запилення бджолами ентомофільних культур в 150 разів перевищує вартість продукції бджільництва. Бджолозапилення – основна гарантія підтримки біорізноманіття флори і фауни. Без бджолозапилення не було б тваринництва, бо неможливо було б отримати корми.
Однак, бджільництво зазнає суттєвих збитків від різноманітних негативних чинників, таких як періодична загибель бджіл від хвороб, отруєння пестицидами, зниження резистентності бджіл через безконтрольоване використання антибіотиків тощо. В Україні до цих негативних чинників ведення бджільництва можна додати збитки від неможливості реалізувати бджолопродукти за ціною, яка була для них економічно обґрунтованою. Необхідно зазначити, що в Україні відсутня правова база, яка регулювала б оплату бджолярам за запилення сільськогосподарських культур, а це могло б бути суттєвою матеріальною підтримкою галузі. Однак, найбільшою проблемою бджільництва є періодична масова загибель бджіл, яка отримала в світі назву «колапс бджолиних сімей».
Масова загибель бджіл – явище не нове. Воно виникає з певною періодичністю вже досить давно. Так, масова загибель бджіл на європейському континенті була в кінці минулого сторіччя. За даними Всесвітньої федерації бджолярських асоціацій (Апімондії), країни Європи втратили 30 відсотків бджолиних сімей у 2008 році. Бджолярі США в 2006-ому втратили близько половини бджолиних сімей. В Україні загинуло близько 40 % бджолиних сімей більше 10 років тому та в 2014-2015 роках.
Така ситуація стала приводом для привернення уваги до цієї проблеми громадськості та урядів країн з розвиненою економікою. У результаті загальних зусиль дослідники з різних країн дійшли висновку, що причиною масової загибелі бджіл (колапсу бджолиних сімей) є не один якийсь із досліджених факторів, а комплекс факторів, які знижують імунний статус бджолиних сімей.
З точки зору українських вчених причиною періодичної загибелі бджіл в Україні є поєднання, насамперед, піку масової чисельності паразитичного кліща Варроа з високим ступенем зараження бджіл мікроспоридіями Nosema ceranae та Nosema apis. Ці паразити (зовнішні та внутрішні) обумовлюють загострення у бджіл латентних вірусних інфекцій.
Ці негативні чинники бджолярі навчилися зводити до мінімуму за умови, якщо вони слідкують за ступенем закліщеності кліщем Варроа та збудником нозематозу. Щоб підтримувати чисельність кліща Варроа на безпечному для бджіл рівні, сьогодні вже недостатньо обробляти сім’ї в кінці пасічницького сезону одним із акарицидів хімічної природи. Бо знявши кліща з покоління бджіл, яке йде в зиму, бджолярі запізнюються з обробкою і спостерігають або зліт бджіл восени або загибель під час зимівлі. Якщо ж бджоли перезимували, спостерігається активізація нозематозу весною та вірусного паралічу влітку. Бджолині сім’ї розвиваються слабо, і бджолярам не доводиться розраховувати на їхню високу продуктивність.
Отже, щоб уникнути ризику втрати бджіл, треба ретельно стежити за рівнем закліщеності сімей протягом сезону. Окрім того, потрібно користуватися противарроатозними препаратами тих виробників, в ефективності яких немає сумнівів, і вони зареєстровані в Україні.

Юрій САМОРИГА,
пасічник.

Прокоментуй!

Ваш коментар