Версія для друку Версія для друку

Війна – далека, втрата – близька

ГРИЦАКОВИЧ
Іван Михайлович
27.06.1963р. – 06.04.2020р.

І були друзями вони,
Та смерть їх розлучила.
Одного забрала у свої вітрила,
Іншого – жити залишила.
Ці поетичні рядки належать іршавчанину Івану Грицаковичу, чий поетичний талант назавжди обвуглила війна в далекому Афганістані. Вона не відпускала його, як і кожного із воїнів-афганців потім не відпускала його зі своїх лабет до самої смерті.
За виключенням «виконання інтернаціонального обов’язку в Демократичній Республіці Афганістан» біографія Івана Михайловича легко вписувалася у звичний для його покоління трафарет: навчання в середній школі, армійська служба, навчання – спочатку в автодорожньому технікумі, згодом заочно у профільному Харківському інституті.
І тільки п’ять рядків, скромно оприлюдненого ним життєпису, промаркували трасу його долі на всі подальші літа.
«У 1981 році був призваний до лав Радянської Армії. Прослуживши півроку у місті Мукачево, добровольцем пішов в обмежений контингент радянських військ в Республіці Афганістан, де прослужив із червня 1982 року по грудень 1983 року. Отримав медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», «За доблесть».
Три бойові відзнаки – найбільш шановані у тодішньому солдатському співтоваристві, – якими Іван Михайлович по-справжньому гордився, хоча і робив це без пафосу.
Екстремальні ситуації, бойові будні, як розрив снаряда, тоді вибухнули в його душі поетичними рядками. Ними також не надто хизувався. Ділився тільки із рідними, найтіснішим колом друзів, бойовими побратимами. А на людський загал виносив, хіба що, на щорічних урочистостях з нагоди чергового відзначення виводу радянських військ із Афганістану, як пісенні композиції.
Районна організація Української спілки ветерані Афганістану втратила одного зі своїх капітанів – у прямому і переносному значеннях цього слова. Іван Грицакович мав військове звання і до останнього подиху залишався одним із найактивніших провідників товариства.
Як незмінний кущовий Іршавської міської організації УСВА, він не тільки був формальним лідером, але й душею співтовариства. Надихаючи на справи бойових побратимів у мирні дні, Іван Михайлович безпосередньо доклав чимало фізичної праці при спорудженні пам’ятника воїнам-афганцям у одному зі скверів міста.
Пам’ять про Івана Михайловича Грицаковича навічно вкарбована у серця рідних, бойових побратимів та всіх його друзів.

Іршавська районна організація УСВА.
В.О.Горзов, В.А.Симканинець, І.І.Мошкола, С.С.Бобик, Ю.Ю.Ісак, М.Д.Ісак.
Закарпатська обласна та територіальні організації УСВА.

Прокоментуй!

Ваш коментар