Версія для друку Версія для друку

Підслухана правда про чужі гріхи

Кожна відома особистість, яка приїжджає в місто над Іршавкою, збирає навколо себе чимало прихильників.Такою була і творча зустріч із письменницею із Прикарпаття Тетяною П'янковою, яка відбулася в читальній залі КЗ «Іршавська центральна бібліотечна система». Модерував її відомий поет Василь Кузан.
Представила майстра пера директорка комунального закладу Майя Бобик. Вона сказала, що молода поетеса і прозаїк вже не вперше навідується в наш край. Вона – автор багатьох книжок. На цей раз презентує роман «Чужі гріхи».
– Сюжет побудований на реальних подіях, усі ситуації взяті з життя – нема нічого видуманого, – сказала автор книги. – Сімдесят – вісімдесят процентів із написаного правда. Мова йде про звичайних людей і як вони можуть далеко зайти у своїх бажаннях. Кожна людина своїх гріхів не помічає. Як гласить народне прислів'я: «Чуже бачить під лісом, а своє не бачить під носом». Події роману розгортаються так, що кожен знаходить себе через гріх іншої людини. Тобто спокутуючи свої гріхи, людина натикається на труднощі в своєму житті. Мова йде про те, що перед самим Великоднем на полі трагічно гине вагітна дівчина Гапія, залишаючи після себе велику таємницю свого серця. Її убита горем мати Юстина робить дві ляльки для залицяльників доньки, щоб покарати одного з них – того, котрий Гапію занапастив. Ніхто, крім недоріки-Якова, не знає, що через дивні дарунки життя обох братів починають летіти шкереберть. Одного дня в дім Якова потрапляє дружина Петра, Оксана, і розповідає підслухану правду про те, як завинили перед Гапією її чоловік Петро та його брат Михайло. І тоді Яків викрадає одну із заклятих ляльок і наважується на непросту розмову з Юстиною. Усього сорок днів прокляття має силу, бо лише сорок днів ходить душа світом, перед тим як відлетіти у вічний вирій. Чи вистачить цього часу живим, щоб розплутати клубок спогадів, дивних збігів, таємниць і розірвати прокляття заговорених ляльок? Чи спокутує кожен із них свої та чужі гріхи?
Майя Бобик сказала, що вона прочитала книжку «Чужі гріхи» за одну ніч.Роман припав їй до душі. Написаний легко, невимушено. Тетяна П'янкова часто використовує бойківську говірку, себто слова, які вживають у розмові герої роману. Для тих, хто їх не знає, у кінці книжки подано словник. Багато з них можна почути і в нас на Закарпатті. Зокрема, жалива – кропива, заки – доки, гамузом – все разом, гет – геть, вітця – отця, нараяти – порадити, напоумити, мече – кидає, мольфа – ритуальна лялька, аналог ляльки – вуду, куфайка – тепла ватяна куртка, курячки – послід курей, ймив-зачепив, кукла – лялька.. Тетяна П'янкова народилася в смт Вигода Долинського району Івано-Франківської області. Тому й мова десь близька, споріднена, багато застарілих слів, які дотепер вживають наші бабусі і дідусі. А дотого ж, письменниця філолог, вона закінчила Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.
Завідувачка сектору культури і туризму райдержадміністрації Олена Ісак щиро подякувала за приїзд Тані П'янковій саме в наше місто. Вона вже на Іршавщині не вперше. На знак подяки подарувала їй ляльку-мотанку, про яку мова йде в презентованому романі.
– Назва книги відразу змушує зосередитись, а прочитане спонукає до глибоких роздумів, – сказав письменник і журналіст Василь Шкіря. – «Чужі гріхи» – це не просто соціально-психологічний роман, з елементами інтригуючого детективу. Це незвичне дослідження стану людської душі у час її випробувань і страждань. Так може написати тільки справжній майстер. З усього видно, що вона наслідує неперевершеного творця літератури Василя Стефаника.
Не обійшлося і без хвилини поезії, яку Тетяна подарувала усім присутнім – вона прочитала свої нові вірші.
Наприкінці зустрічі, присутні мали можливість поставити запитання автору книжки, на які вона охоче відповіла. Розмова виявилася жвавою і цікавою. Чимало присутніх отримали її нову книжку із автографом.

Василь ЛОВСКА,
член Національної спілки журналістів.

Прокоментуй!

Ваш коментар