Версія для друку Версія для друку

МАНДРИ МУЗЕЄМ ЮРІЯ СТАНИНЦЯ

Доволі часто доводиться чути фразу: «Наш край багатий на видатні постаті». На жаль, інколи вони можуть зникнути з обріїв пам’яті. І пояснення цьому досить банальне і просте: не знаходиться людей, котрі не дали б видатній постаті загубитися у вирі часу, популяризуючи її серед наступних поколінь. Без сумніву, до талантів, котрі прославили Іршавщину та й Закарпаття загалом, належить і письменник Юрій Станинець із Нижнього Болотного. Він писав глибокі соціально-психологічні твори. І, слава Богу, є ентузіасти, котрі привертають увагу до його особистості та неповторної творчої спадщини. До таких відданих справі можемо зарахувати й Марію Роман – керівника музею Юрія Станинця у Нижньоболотнянській ЗОШ І-ІІ ступенів.
Як пригадує Марія Степанівна, створити якусь таку збірню надбань письменника виникала думка досить давно. Нічого дивного у цьому нема, адже у школі кілька років досліджували творчість, сторінки біографії митця, хотіли все систематизувати й ознайомлювати із знахідками охочих. Та для цього не вистачало, мабуть, певного ограненого поштовху. І все ж своєрідний переломний момент настав у 2012 році. Родич Юрія Станинця Теодор, котрий на той час був ще семінаристом, якось після Служби Божої у монастирі в Джублику мав цікаву розмову з Марією Роман. Він розповів жінці, що відомий видавець Іван Ребрик з Ужгорода запросив його на презентацію книги «Червона йонатаночка» у село Горонда Мукачівського району, в якому останні роки проживав письменник. На це Теодор висловив думку, що логічно було б презентувати видання у Нижньому Болотному, де народився автор. До такої ідеї Іван Ребрик поставився схвально, однак зауважив, що це потрібно до чогось «прив’язати». Марія Степанівна поспілкувалася на цю тему з директором Нижньоболотнянської ЗОШ І-ІІ ступенів Наталією Половкою. Так і вирішили створити в школі музей митця, який відкрили 20 квітня 2012 року. Згодом отримали на руки відповідне свідоцтво, датоване 24 липня. На відкритті музею побували родичі Юрія Станинця – вже згаданий семінарист Теодор, племінниці Емілія Керечанин та Віра Боршош. Цікаво, що цій знаменній події відомий поет з Приборжавського Іван Шмулига присвятив вірш. На жаль, текст того творіння не зберігся. І якось зарадити цьому не вийде, бо Іван Йосипович уже відійшов у вічність.
Ще на стадії створення музею туди чимало фотографій, які презентують біографічні сторінки митця, передала вчителька української мови та літератури місцевої школи Віра Марканич. Жінка зібрала світлини у родичів письменника, зокрема Михайла – племінника Ю. Станинця. Видавець Іван Ребрик привіз друкарську машинку, за якою працював автор неперевершених творів з Нижнього Болотного, кілька його збірок, виданих у різні роки. Згодом від Марії Костик – сусідки митця у с. Горонда, котра опікувалася ним на схилі літ, отримали його особисті речі -- праску, ступку, інструмент для зшивання книг, ікони тощо. Дочка племінниці Емілії подарувала в музей гарну скатертину, яку вишив Юрій Станинець. Зберігаються тут і картини, намальовані та вишиті письменником.
До речі, вже наприкінці свого життя митець завів для гостей книгу відгуків. У ній було зроблено кілька записів. Нині ця книга теж знаходиться у музеї. Вона продовжує поповнюватися новими записами відвідувачів. Тут можна ознайомитися і з листівками на адресу письменника. Багато з них написані угорською мовою.
Коли Юрію Станинцю заборонили друкуватися, він дуже важко переживав ці часи. Із згаданого приводу якось сказав: «Передчасно я зотлів у любові до тебе, мій дорогий народе». Ця фраза написана в музеї на стіні з відтвореним особистим підписом письменника. У цьому кутку знаходиться також його портрет, намальований групою студентів Ужгородського коледжу мистецтв ім. А. Ерделі.
Від початку створення музею його відвідало чимало відомих постатей. Зокрема, тут побували лауреати Шевченківської премії Петро Мідянка й Мирослав Дочинець, знані журналісти області Василь Горват й Мар’яна Нейметі, іноземний член Національної академії наук України Микола Мушинка, проректор Закарпатської академії мистецтв Наталія Ребрик та інші. Всі вони дуже позитивно відгукувалися про творчу спадщину Юрія Станинця.
Подбав письменник певною мірою і про власну церемонію відходу у вічність. Він ще за життя замовив пам’ятники для себе та дружини, які потім встановили на їх могилах, а також написав прощальний лист. Останній вдалося віднайти. Цей експонат теж зберігається у музеї.
Марія Роман каже, що під час збирання інформації про видатного земляка довелося багато їздити. Відвідали різні населені пункти області, де Юрій Станинець був священником, і спілкувалися з місцевим населенням. Побували також у Великому Бичкові, що на Рахівщині. Звідти родом Миколая Божук – відома поетеса краю та студентське кохання митця. Вони багато писали одне одному. Знайдено чимало листів цієї дівчини, адресованих письменнику. А от його епістолярію до Миколаї практично нема.
Варто відзначити, що в музеї зібрано чимало старожитностей. Це – переважно речі домашнього вжитку, якими раніше користувалися жителі села. Цінну пораду відшуковувати згадані експонати дав директор історико-краєзнавчого музею Іршавського міського центру позашкільної роботи Андрій Світлинець. Він аргументував тим, що з плином часу ці речі можуть загубитися, а вони ж – «свідки» певної епохи.
Марія Степанівна зізнається, що одним із улюблених творів Юрія Станинця для неї є роман «Сусіди». Він значною мірою автобіографічний. У творі наявний прототип батька письменника, котрий свого часу був старостою села. Якось трапився випадок, коли до нього завітала вдова і просила допомоги, аби прогодувати дітей. Він запропонував своїй дружині піти в комору і залишити найнеобхідніше для їх сім’ї, а решту віддати вдові. Цього чоловіка митець називав шардівським Соломоном. (Шард – колишня назва Нижнього Болотного).
У Нижньоболотнянській ЗОШ І-ІІ ступенів під керівництвом директора Наталії Половки вже чимало часу працюють над популяризацією імені та творчої спадщини славного земляка Юрія Станинця. Тут кожні два роки проводять оригінальні літературні зустрічі і завжди раді всім, хто цікавиться долею і творами видатного вихідця з Нижнього Болотного…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Прокоментуй!

Ваш коментар