Версія для друку Версія для друку

Співець Срібної Землі із Великого Раківця

Із Юрієм Мейгешом зустрічався всього кілька разів. Пригадую, у березні 1997 року він завітав до редакції газети «Нове життя» разом із молодим поетом Василем Кузаном із Довгого та художником Василем Ловскою із Ільниці. Одразу звернув увагу на інтелігентної зовнішності людину. Гарно поголений, у костюмі, білій сорочці з галстуком і до блиску начищеними черевиками. Коли представився, у мене майже перехопило дух, бо в той час прізвище Юрія Васильовича було на слуху. Ще б пак! Автор відомих романів «Верховинці», «Така любов...», «Небезпечний вік»... Уже разом подалися до районної бібліотеки, де в читальному залі було проведено творчий вечір відомого земляка.
На все життя запам’ятався його тихий і спокійний голос. Говорив він мов нанизував слова, чітко відповів на запитання. Та найбільше мене вразило те, що Юрій Мейгеш довго і переконливо розповідав про літературний процес на Закарпатті та Україні, над чим працює, які проблеми його хвилюють. При цьому чітко формулював свої думки, відчувалася ерудиція і філософський склад розуму. І все це було так невимушено, по всьому було видно, що він вмів спілкуватися з людьми.
Із зустрічі присутні дізналися, що Юрій Мейгеш народився 20 січня 1925 року в с. Великий Раковець у багатодітній селянській родині. Навчався в Білківській горожанській школі. Через матеріальні нестатки йому не вдалося закінчити Ужгородську вчительську семінарію. Після визволення Закарпаття заочно здобув освіту в Ужгородському педучилищі, а потім навчався на історичному факультеті Ужгородського державного університету.
Юрій Васильович певний час учителював у рідному селі, у школах с. Зняцева, м. Мукачева, а з 1956 року працював у Мукачівському педучилищі. Тринадцять років очолював Закарпатську обласну спілку письменників України. Знають його і як голову обласної організації товариства книголюбів та члена редколегії журналу «Жовтень». Приємно зазначити, що Ю. Мейгеш нагороджений значком «Відмінник народної освіти Української РСР», йому присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України.
Він – лауреат літературних премій імені Андрія Головка і нашого земляка Федора Потушняка. Нагороджений почесною грамотою Президії Верховної Ради України.
У літературі Юрій Мейгеш дебютував оповіданням «До неї іду...» Потім з’явилась його повість «На сонячні шляхи». Окремими виданнями вийшли повісті «Новий день», «Неспокійні серця», «Сьогодні і завжди», «Життя – хвилини, роки...», романи «Кам’яний ідол», «Стихія», «Фінал драми», «Голгофа» та інші. Свої твори Юрій Мейгеш друкував у журналах «Жовтень», «Вітчизна», «Тиса». Романи «Верховинці», «Кам’яний ідол» та повісті «Сьогодні і завжди», «Життя, хвилини, роки...» перекладено на російську мову. Окремі уривки із згаданих та інших творів друкувалися в перекладі комі, осетинською, молдавською, чеською, словацькою та угорською мовами. Уже після смерті видано роман «Одіссея залюблених».
У 2008 році у Великому Раківці було відкрито літературно-меморіальний музей пам’яті письменника Юрія Мейгеша. Чимало зусиль до цього доклали тодішній завідувач культури і туризму райдержадміністрації Василь Кузан, Великораковецький сільський голова Андрій Худа та працівниці сільського будинку культури Марія Алмашій та Ольга Зеленяк. До його створення долучилася і дружина письменника Марія Юріївна. Вона передала музею безліч особистих речей чоловіка: друкарську машинку, рукописи, фотографії, газетні публікації, письмовий стіл, шафу, костюм, нагороди. Варто принагідно зазначити, що в 2010 році музей брав участь у конкурсі «Кращий народний музей Закарпаття». У підсумку музей посів перше місце у номінації «Видатні земляки», і завідуючу музеєм Марію Алмашій було нагороджено почесною грамотою РДА.
У Мукачеві пішли далі: у Мукачівській середній школі № 6 було відкрито музей нашого земляка, а 2011 року Мукачівська міська рада заснувала літературну премію імені Юрія Мейгеша, яку вручають кращим літераторам із 2012 року.
А днями у приміщенні філіалу Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» відбувся вечір пам’яті Юрія Мейгеша з нагоди його 95 – ліття з дня народження. Модератором проведення цього заходу виступили завідувач філіалу музею Василь Густі та працівники обласної бібліотеки імені Федора Потушняка.
– Юрій Мейгеш із плином часу не віддаляється від нас, а навпаки, його творчість стає все помітнішою, набуває глибинного змісту і має все більше значення у вихованні поколінь, – каже Василь Густі. – Зі сторінок його творів пізнаємо історію, бачимо теперішнє і пишаємося тим, що у майбутньому молодь матиме духовні орієнтири, одними з яких є творчість Юрія Мейгеша. Саме тому у народному літературному музеї на належному рівні відзначено 95-річчя народження Юрія Васильовича.
Своїми думками про творчість Ю.Мейгеша поділилися письменники Дмитро Кешеля, Іван Хланта, Іван Ребрик, Наталія Ребрик, Олександра Ігнатович, Іван Сенько, Олександр Гаврош, Олена Пекар, Віктор Браславець. Лейтмотив їх виступів зводився до того, що про таких людей, як Юрій Васильович, слід згадувати не лише на ювілеї, а повсякчас. Водночас слід перевидати його відомі твори, якими б насолоджувалося молоде покоління.

Василь ШКІРЯ.

Прокоментуй!

Ваш коментар