Версія для друку Версія для друку

ВЕЛИЧНА ПОДІЯ У МАЛОМУ РАКІВЦІ, У ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Уклін усім у Малораковецькім краї –
Гостинно вас вітаємо!
Земля наша багато всього знає –
І події визначні пам’ятаємо.
Це перші слова поетичної композиції, що їх підготували та промовляли учні комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Малораковецька ЗОШ І-ІІ ступенів-ДНЗ» на початку урочистого мітингу, приуроченому тридцятій річниці події, яка свого часу збурила всю громадськість району. У далекому 1989-ому році тогочасний директор Малораковецької восьмирічної школи у присілку Плитянки Василь Марущинець новий навчальний рік розпочав із підняття на святковій лінійці національного синьо-жовтого знамена.
Через ряд об’єктивних обставин дану історичну подію увіковічнено меморіальною плитою, встановленою на тому ж місці тільки минулого четверга. Від чого, звичайно, значення цього факту аж ніяким чином не применшується. А якщо врахувати, за яких надзвичайно складних погодних умов проведено захід, у якому взяли участь також ряд гостей: директор Малораковецької ЗОШ І-ІІІ ст. Оксана Гудь, Малораковецька сільська голова Емілія Лях, начальник відділу освіти РДА Єлизавета Яцканич, голова районної ради Віктор Симканинець, голова райдержадміністрації Віктор Товстий і головний «винуватець» та призвідець цих, уже двох подій – відомий український дипломат Василь Марущинець – той самий «скандальний» директор школи.
Коли надали слово Василю Івановичу, то він не тільки розповів учасникам урочистостей про ті далекі події, але й відзначив їх прикметну особливість. Мова про те, що як тоді, так і тепер всі учні були у вишиванках. Варто хіба ще додати – історичну знаменну подію зафіксували на фотоплівку, тож зараз ми маємо її документальне підтвердження. Під час мітингу Василь Марущинець відтворив встановлення Державного прапора України на стіні рідної школи. Зазначимо, що як тридцять років тому, так і тепер, він доволі ризикував. Тоді – кар’єрою та спокійним життям, не дрімали ні партійно-радянські функціонери та агенти КДБ, які вже не мали тієї сили, щоб запроторити затятого націоналіста до буцегарні, а недавно – власним здоров’ям: двір у школі похилий, і драбину на зледенілій бруківці ледве утримували, коли Василь Іванович встановлював стяг.
Кожен із виступаючих – Віктор Симканинець, Віктор Товстий, Єлизавета Яцканич, Емілія Лях і директор школи Оксана Савко, на короткому, по часу, мітингу відзначили своє бачення місця та ролі цього факту не тільки в історії гірського села, району, але в цілому по Україні. Зауважмо хоча б лише на тому, що Верховна Рада України затвердила Державним прапором України український національний прапор синьо-жовтого кольору тільки 28-го січня 1992-го року.
Так само є серйозні підстави вважати, що підняття національного прапора на державній установі в Українській РСР тоді відбулося саме в Малому Раківці. На додаток маємо і такий аспект, паралельно із державним, висів і бандерівський червоно-чорний прапор. Цей історичний раритет Василь Іванович продемонстрував всім учасникам святкового дійства. Якщо буде документально підтверджено першість Малораковецької школи у піднятті Державного прапора України, то абсолютно доречно вести мову про відкриття музею в цьому навчальному закладі. Хоча доцільність його відкриття навіть тепер не потребує більшої аргументації. Про це йшлося у діалозі директорки комунального закладу Оксани Савко із запрошеними на свято керівниками району. Зазначимо, що вона – учениця Василя Івановича і брала участь у тій історичній лінійці першого вересня 1989-го року.
До речі, такий музей цілком може стати ще однією туристичною фішкою цього гірського населеного пункту, адже минулого року тут розпочато археологічні розкопки на місці ймовірної стоянки первісної людини.

Михайло ІСАК

Прокоментуй!

Ваш коментар