Версія для друку Версія для друку

ПІСЛЯ СТАРОГО НОВОГО РОКУ … ДО ЧИТАЧА – В ЧЕТВЕР

10 жовтня 1946-го року «Нове життя» вийшло першим числом і накладом кілька тисяч примірників.
Десятиліття тотального компартійного контролю, спочатку прямою цензурою, а з роками -- спеціально виданою цілою книжкою інструкцій, вошиво в’їдалося у свідомість молодих закарпатських журналістів, що зростали за чехословацької демократії, пережили на початку 1940-их гортіївську окупацію і затуманені облудливою комуністичною пропагандою хлібом-сіллю зустрічали визволителів зі Сходу. В тому, безумовно, був і величезний позитив – возз’єднання з «єдинокровними братами-українцями» ( словосполучення взято в лапки як цитата історичного документа). Недаремно ж перший штат журналістів в Іршаві мав переважно прийдешній склад. Ми не були прикрим виключенням, а типовим прикладом. За тим наступив час уже згаданих місцевих талантів, яких, -- кого батогом, кого медяником -- заганяли у прокрустове ложе передового загону партії.
Так чи інакше газета відгукувалася на злобу дня, змінювала відповідно форму, формат, періодичність виходу районного часопису. Періодичність виходу районної газети так само змінювалася: від одного разу на тиждень – до того, коли листоноша у вівторок, четвер і суботу вкладала у скриньку скромне, поряд навіть із тією ж великоформатною «Закарпатською правдою», «Нове життя». Масштаб передплати у піковий час популярності вражає уяву молодих сучасних журналістів – понад 15 тисяч примірників. Відразу визнаємо певну частку справедливості у ймовірному закиді про адміністративний вплив на передплатну кампанію. Але не це ставало вирішальним фактором, а саме максимальна близькість видання до повсякденного життя рядового жителя району. Під завісу 1980-их редакція позбувається комуністичного ідеологічного гасла «Пролетарі всіх країн, єднайтеся ! », що у вільному перекладі українською поміж акулами пера нерідко звучало -- «Голодранці, гоп до купи ! ».
З настанням незалежності України журналістський колектив позбувся історичних засновників, натомість придибали нові. Якщо старі «шори»ли нас ідеологічно, то новоявлені припасли для новинарів економічні шори.
Отак поступово через суб’єктивні чинники місцевого розливу та загальну тенденцію зменшення впливу паперових носіїв інформації «Нове життя» повернулося до дворазового виходу видання на тиждень, а відтак і до одноразового – суботнього, хоча і на восьми шпальтах.
Рік тому ми стали незалежними. Життя ж продовжує ставити перед нами свої виклики. Одним із багатьох стало рішення наших партнерів із «Укрпошти», згідно з яким логістичний ланцюг доставки поштової продукції, а значить і районки, розривався у часі на теренах нашого району. Простіше кажучи, наш суботній номер газети до поштових відділень Ільниці, Осою, Броду, Підгірного,Чорного Потоку, Загаття, Доробратова, Негрова, Горбка, Дунковиці, Арданова і Мідяниці доставляли вже наступного тижня. Відповідним чином газету отримував і читач.
Перед відданістю нашого читача, щиро, треба схилити голову. Витримати подібне випробування -- не кожному до снаги.
Не гордимося, але маємо гонор з того, що при всіх негараздах ми зуміли зберегти довіру і взаємоповагу зі своїм читачем, про що красномовно свідчить кількість передплатників «Нового життя» у районі, яких стільки ж, як і у минулому році. Так ми увійшли у трійку лідерів по цьому показнику серед закарпатських районок.
Абсолютно сприймаючи справедливу критику на нашу адресу щодо ножниць у доставці районки, хоча й не відчуваючи за собою вини, колектив редакції Іршавської районної газети «Нове життя» починає випуск часопису щочетверга.
Так склалися обставини, що на екваторі тижня читач регулярно отримуватиме іршавську районку починаючи із цього тижня, після Старого Нового року Ми зовсім не є ортодоксами у прихильності до того чи іншого календаря, та вважаємо, що хорошу справу започаткувати ніколи не пізно.
Тож, шановний читачу, починаючи із цього числа часопису, зустрічатимемося з вами кожного четверга.
Щасти нам!

Михайло ІСАК. 

Прокоментуй!

Ваш коментар