Версія для друку Версія для друку

Загальний стаж роботи 90-річного Амброзія Сенини складає близько 60 років. Майже 45 із них – у споживчій кооперації

Незважаючи на свій поважний вік, Амброзій Васильович Сенина з Імстичова й понині залишається жвавим, енергійним, цікавиться політикою, культурою, літературою, пресою, а іноді, з друзями-мисливцями, виходить на полювання. Не за трофеями його тягне, зізнається. Приваблюють ліси, пагорби й урочища, знайомі ще з юності. Там відпочиває душею, а фізична втома здається приємною. Після походу в гори знову припливає енергія, додається сил.
– Працювати в торгівлі, правда, приватній, я почав ще зовсім молодим хлопцем, але коли в Білках, після війни, відкрили середню школу, пішов туди вчитися. У той час людина з атестатом вважалася дуже вченою. Легко можна було знайти роботу. Мене комсомол направив у школу піонервожатим, згодом закінчив ще й однорічну комсомольську школу при ЦК.
Але педагога з нього так і не вийшло. Спочатку призвали в армію. Служив матросом Чорноморського флоту цілих п’ять років.
– Коли повернувся додому, – розповідає Амброзій Васильович, – мене настійливо почали агітувати йти в торгівлю, вірніше в споживчу кооперацію, яка на той час уже міцно стала на ноги. У нас, в Імстичові, наприклад, був уже побудований новий сільмаг. На той час він був найбільшим магазином у районі. А сталося це завдяки тому, що Імстичівське сільпо (було таке), яке очолював близький мені родич Михайло Кушнір, вибороло друге місце серед споріднених підприємств України. До речі, Імстичово може похвалитися й тим, що першим головою райспоживспілки був наш земляк Михайло Степанович Копинець. Ще два уродженці села – Берко Шійович та Василь Добра свого часу були головами сільпо в Загатті та Довгому.

–Так я і став кооператором й ніколи не шкодував, що зробив такий вибір. Спочатку працював у сусідніх селах, а коли в рідному селі відкрили ще один, значно більший торговий комплекс, я там очолив спеціалізований будівельний магазин. Попит на товари, якими я торгував, був великий. Життя налагоджувалось на краще, люди будувалися, облаштовували своє житло за новими мірками.
– А що Вам запам’яталося найбільше з того періоду? – питаю.
– Мабуть, торгівля оцинкованими коритами. Люди скуповували їх сотнями і використовували як покрівельний матеріал. Поставити дах із оцинкованого заліза було тоді криком моди, але дістати його було практично неможливо. Корита розрізали, розгинали і вправні майстри робили з них дахи на заздрість іншим.
Згодом Амброзій Васильович трудився в універмазі. Торгував одягом і взуттям, радіотехнікою й галантереєю. В продаж почали надходити перші телевізори.
– У той час, – каже Амброзій Васильович, – телевізори були не по кишені колгоспнику, який працював за мізерні копійки, але подивитися на телевізор, що воно таке, приходили всі як до музею чи виставкової зали. Можливо, для когось це звучить як казка, але так було насправді.
У торговій точці, якою завідував А.В. Сенина, завжди був ідеальний порядок, чистота, а з покупцями поводилися ввічливо й за свою роботу мав тільки подяки і від людей і від керівництва Білківського сільпо та райспоживспілки.
Нині Амброзій Васильович – найстаріший житель серед чоловіків Імстичова. Його поважають не тільки за вік, а й за людяність, за активну громадську позицію, бо йому болить усе – невпорядковані дороги, відсутність у селі аптеки, клубу тощо. Він приходить на всі громадські заходи, збори, висловлює свою думку, що треба зробити, аби життя його односельців поліпшувалося. Хтось інший на його місці сидів би тихо і тільки нарікав, але це не для А.В. Сенини. Кажу це тому, що не все в його житті було гладко – ще з юних літ. Вісім років тому поховав дружину, Олену Андріївну, з якою вони виростили і виховали трьох дітей.
Щонеділі, на всі релігійні свята, Амброзія Васильовича можна побачити в крилосі церкви Різдва Пресв’ятої Богородиці, прихожанином якої він є із того часу, як його тут охрестили. Всі прихожани щиро вітають найстаршого за віком свого брата і просять у Всевишнього милості продовжити його роки в мирі та благодаті.
***
Завершуючи свою розповідь про сільського довгожителя А.В. Сенину, хочу тепло привітати його за дорученням президії районної організації ветеранів України із вагомим життєвим ювілеєм, побажати йому особисто і всім його близьким щастя, довголіття і Божої благодаті.
Цього ж йому бажають і всі ветерани Імстичова.
Многая Вам і благая літ!

Михайло ЦІЦАК,
член президії районної організації ветеранів України, голова первинного осередку с. Імстичова.

Ваш отзыв

Ваш коментар