Версія для друку Версія для друку

БАРВИ І ТЯГАРІ ПОДВІЙНОГО ІМЕНІ

Коли народжується дитина, то додається чимало обов’язків та клопотів. Разом з тим, є безліч приємних моментів. Один з них – то вибір імені. Над цим ламають собі голову батьки, з усіх сторін гадають-радять родичі. І кожен від чогось відштовхується. Одні орієнтуються на церковний календар, перелік імен родоводу, інші пригадують власних кумирів, прагнуть врахувати віяння моди тощо. Останнім часом спостерігається тенденція, коли дітей називають подвійним ім’ям. Таке явище у нашому районі теж набирає обертів. Скажімо, як зазначає секретар Брідської сільської ради Неля Михайлівна Андрішко, на території сільради проживає троє людей з подвійним ім’ям. Мені вдалося поспілкуватися з Анноюмарією Огар.
Перше, що спитав молоду жінку, чому її так назвали? Без сумніву, це запитання на свою адресу їй доводилося чути безліч разів, і, можливо, воно вже набило оскомину. Виявляється, Марією звали її бабусю по батьковій лінії, а Анною була прабабуся в маминому родоводі. Вирішили все це поєднати в одне. Цікавим є і той факт, що мама жінки – угорка за національністю. Раніше сім’я проживала у селі Варієво Берегівського району. Прикметно, що першого липня угорці відзначають День Аннимарії.
Співбесідниця каже, що її ім’я – це своєрідна медаль, яка має дві сторони. У дитинстві воно стає предметом прискіпливої уваги інших. Додається багато клопотів потім з документацією, коли допустять помилку при його написанні, ставлячи зайві розділові знаки. З іншої сторони, подвійне ім’я вирізняє з великої кількості людей у колективах. Багатьох приваблює його певна колоритність. Коли Аннамарія народжувала донечку Вікторію, то лікар її запитав: «Ваша мама у бразильських серіалах знімалася, що дала таке ім’я?»
За словами жінки, через нестандартність імені свою долю особливою не вважає. У неї звичне життя із дещо сумним присмаком. Незабаром, 29 листопада, вона святкуватиме день народження. Коли була ще зовсім маленькою, помер її батько. Нелегко доводилося їй, мамі, сестрам, аби, як то кажуть, втриматися на плаву. Нині самотужки виховує донечку, безмежно радіє кожному її успіху. Аннамарія дуже трудолюбива, робота у її руках просто горить. Тепер працює на підприємстві «Берег кабель». З приємністю згадує жінка одну із сторінок своєї трудової біографії. Свого часу рік працювала листоношою у Броді. Їй це дуже подобалося, адже приносить задоволення спілкування з різними людьми. Примхи погоди тоді хоч трохи і псували оптимізм та гарний настрій, але щасливі клієнти завжди були найвищою нагородою за віддану працю. Єдине, що дуже засмучувало, це мізерна зарплата.
Аннамарія каже, що якими б не були нещадними вітри проблем, та вона зараховує себе до щасливих людей. Серед іншого гріє також думка про те, що її з Днем ангела родичі, друзі та знайомі не забувають вітати по кілька разів на рік, а це неабияк приємно. Має жінка чимало планів та мрій і щиро вірить, що вони здійсняться. А вона для цього докладе неабияких зусиль…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ.

Прокоментуй!

Ваш коментар