Версія для друку Версія для друку

Маленький спогад про нашого Вчителя

Зростання та розвиток кожної людини супроводжують вчителі. Серед них є особлива когорта  не ремісників, а митців від Бога. Вони вміють не тільки формувати якісні знання, а, насамперед, здатні дією своєї непересічної особливості визначати подальшу долю учнів. Саме таким педагогом був Вчитель Чорнопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Михайло Васильович Пинзеник.
Народився Михайло Васильович 9 березня 1942 року в гірському селі Смологовиця в багатодітній родині селянина-бідняка. Батько Василь Юрійович та мама Марія Василівна Пинзеники виховали восьмеро дітей Василя (помер маленьким, а на його честь названий наступний син), Ганну, Марту, Марію Івана, Михайла та найменшого Андрія. Всім їм батьки старалися прищепити чесність, порядність, справедливість, любов до праці та рідної землі.
Навчання юнака в Смологовицькій та Загатянській середніх школах припало на важкий повоєнний період. Майбутній педагог старанно вчився, хоча доводилося поєднувати навчання з працею по господарству. Вже змалку ходив у ліс, косив траву, пас худобу, важко працював у полі, щоб мати хліб та до хліба. Велике господарство потребувало важкої щоденної роботи.
В школі юнак вчився добре. Любив цікаві розповіді вчителів та старожилів про минувшину рідного краю, життя людей у давнину. Таким чином, ще у школі відчув потяг до історії та географії, хоча добре був обізнаним в усіх предметах. Любов до навколишньої природи спонукала на вступ в 1960 році до Сторожинецької лісової школи. Після закінчення школи проходить службу в армії та працює в райкомі комсомолу. В середині 1960-х років вступає на історичний факультет Дрогобицького педагогічного інституту.
Михайло Васильович вміло поєднує навчання в інституті з педагогічною роботою в Чорнопотіцькій середній школі. Виховання підростаючого покоління стало для нього справою життя. Під керівництвом Михайла Васильовича учні школи постійно брали участь у найрізноманітніших заходах: облагородження стежок та пам’ятних знаків бойової слави діяльності інтернаціонального партизанського загону Дюли Усти-Івана Прищепи, посадці та зборі врожаю в колгоспі «Червоний партизан», посадці лісу після проведення суцільних рубок, концертах, різноманітних учнівських краєзнавчих конференціях та багатьох інших. Своїм учням Михайло Васильович завжди прищеплював любов та дбайливе ставлення до природи краю. З його ініціативи в 1979 році в рідному селі Смологовиці закладений сільський парк.
Майже 40 своїх найкращих років віддав Михайло Васильович навчанню та вихованню підростаючого покоління. Уроки Михайла Васильовича для нас були неймовірно цікавими, наповненими навчальним змістом та майстерністю педагога, вміло поданими. При зустрічі зі своїм вчителем учні згадують цікаві уроки історії, які закарбувалися в пам’яті навіки. Майже всіх своїх учнів Михайло Васильович пам’ятає, хоч вони стали дорослими, народили власних діток, мають онуків.
Михайло Васильович разом з дружиною створили чудову, міцну сім’ю. Саме Марія Василівна стала надійною опорою та розрадою в житті. Дружина все життя пропрацювала медсестрою в Чорнопотіцькій амбулаторії. Перебуваючи на пенсії, вона продовжує допомагати людям у лікуванні, жодному не відмовить, кожному щось порадить. Подружжя народило та виховало двох чудових діток – Михайла та Ярославу. Обом – дали освіту, обох випустили у світ широкий. Розрадою Михайла Васильовича та Марії Василівни є четверо онуків та правнучка, які так люблять приїжджати в гості до дідуся та бабусі.
Сьогодні Михайло Васильович на заслуженому відпочинку. Не зважаючи на поважний вік та проблеми зі здоров’ям, він разом з дружиною вправно пораються по господарству, кожної неділі відвідують храм Божий у Чорному Потоці та стараються брати участь у громадському житті села.
За короткою розмовою з Михайлом Васильовичем мимоволі дізнаєшся про «білі плями» з історії сіл Чорнопотіцької сільської ради, значення окремих особистостей у розбудові й розвитку господарства краю. Цікавий та вартий уваги погляд у Михайла Васильовича на основні віхи новітньої історії України та світові геополітичні процеси в ХХ-ХХІ століттях та багато іншого.
Візит до вчителя закінчується піснею. Михайло Васильович бере до рук стареньку гармошку та починає наспівувати українських народних пісень «Ой, чий там кінь стоїть», «Повіяв вітер степовий», «Чорнобривці», «Там, під Львівським замком», «Горіла сосна, палала», «Там під Хустом ворон кряче» та багато інших. Очі таки починають наливатися сльозами, коли з вуст Вчителя звучить відомий на увесь світ «Реве та стогне Дніпр широкий»…

Людмила ЩОКА,
вчитель хімії Підгірнянської ЗОШ І-ІІ ступенів,
Ярослав Глеба
заступник директора Смологовицького НВК

Прокоментуй!

Ваш коментар