Версія для друку Версія для друку

Дбаючи про щастя інших, знайдеш і своє власне

Саме так можна сказати про сімейного лікаря Загатської АЗП -СМ Ганну Іванівну Данканич. Народилася вона в гірському селі, яке з усіх боків обступають гори, вкриті лісами. Із урочища Горб, де пройшло її дитинство, добре видно Бужору, яка вже в кінці жовтня біліє снігами .І народилася вона осінньої пори – 27 вересня 1964 року.
Ще з дитячих літ її увагу привернули люди в білих халатах, які дарували односільчанам життя. Саме в цей час у Загатті працювала лікарем Ганна Дмитрівна Мозгова. Це була лікар від Бога. Без обстежень, просто на вигляд могла визначити хворобу, встановити діагноз і назначити лікування. Все це потім підтверджувалося в районній чи обласній лікарнях.
Потяг до професії проявлявся під час проведення в школі чергових санітарних перевірок, чи то щеплення учнів, чи захворювання на грип... Дівчина з неослабною увагою спостерігала за діями лікарів, запитувала їх про те, що її найбільш цікавило чи викликало тривогу.
Після успішного закінчення у 1981 році Загатської середньої школи твердо вирішила мрію дитинства втілити в життя – стати лікарем. І задумане небавом стало реальністю – Ганна стала студенткою медичного факультету Ужгородського державного університету. Роки навчання у виші та інтернатурі промайнули швидко.
1990 року, уже як дипломований спеціаліст, повернулася в рідне село – за направленням вузу вона розпочала свою лікарську діяльність в пульмонологічному відділенні №2 Іршавської центральної районної лікарні, яке знаходилось в Загатті. Радо зустріли її завідуючий відділенням Михайло Васильович Данканич та весь медперсонал. Як молодий спеціаліст, швидко влилася в трудовий колектив. Їй довірили нелегку ношу – ординатора відділення. Набуті знання і певні навички швидко дали досить хороші результати.
– Із дорученою справою вона справлялася бездоганно, – розповідає тепер завідуючий терапевтичним відділенням райлікарні Михайло Данканич.– Її старання не пропали намарно – вони були помічені не лише у відділенні, а й районним керівництвом. Були пропозиції перейти працювати в районну лікарню в Іршаву.
Та обставини склалися так, що в Загатті вона зустріла свою долю – покохала молодого вчителя фізики Василя Данканича, вийшла за нього заміж і залишилася працювати в рідному селі.
В 1996 році почалася реформа і реорганізація медичних установ. Пульмонологічне відділення було перенесене в Іршаву, а на його базі створено Загатську АЗП-СМ з денним стаціонаром. Завідуючою відділенням було призначено Ганну Іванівну, де вона працює і по теперішній день. Її трудовий стаж на сьогодні складає 29 років. Жителі населених пунктів її роботою задоволені. Кабінети гарно впорядковані, зведено газову котельню, замінено вікна і двері на теплозберігаючі. Всюди чистота і порядок.
А ще Ганна Іванівна показала себе не тільки як лікар, а як талановитий керівник. Вона зуміла згуртувати навколо себе колектив, який розуміє її з півслова. До речі, понад 2000 жителів села і навколишніх сіл обрали її своїм сімейним лікарем. Це свідчить про її високий фаховий рівень і повагу до неї. Г.І.Данканич неодноразово обирається депутатом сільської ради, бо вболіває не лише за здоров’я людей, а і за красу села. Вона щира, привітна, справжня берегиня домашнього затишку, а ще турботлива мама, вірна дружина і просто хороша жінка.
Відрадно і те, що результати її роботи були неодноразово відзначені численними грамотами і подяками райдержадміністрації та облдержадміністрації. Вона – переможець обласного конкурсу сімейних лікарів.
На запитання, що найбільше притаманне в її роботі, відповіла:
– Приємно, коли у хворого на обличчі сяє посмішка, а в очах горять іскорки надії.
Подумалося: побільше б таких лікарів. Це ніби про неї сказав хтось із мудрих: дбаючи про щастя інших людей, знайдеш і своє власне.
Від щирого серця вітаємо Вас, Ганно Іванівно із двома золотими п'ятірками. Бажаємо Вам міцного здоров'я, щастя, добра і достатку!
Із роси і води Вам дорога ювілярко!

Василь ШКІРЯ,
Павло Делеган,
с.Загаття.

Прокоментуй!

Ваш коментар