Версія для друку Версія для друку

Чи дійсно Конституційний Суд України у 2010 році «змінив Конституцію України» та «конституційний лад України»?

Редакція газети «Нове життя» неодноразово на своїх сторінках впродовж останніх років подавала різноманітну інформацію про успішну кар’єру нашого славетного земляка, визнаного юриста-науковця, практика правознавства Володимира Михайловича Кампа. Сьогодні ми пропонуємо нашим іршавчанам закінчення його актуальної науково-публіцистичної праці.
І які ж із зазначених критеріїв нікчемності актів можуть стосуватися Рішення від 30.09.2010 року? Практично ні один з цих критеріїв не підходить для оцінки цього Рішення як нібито юридично нікчемного акту. Помиляються автори, коли до таких актів відносять, зокрема, ухвалені з явним перевищенням конституційних повноважень. Такі акти вже підлягають оскарженню у встановленому законом порядку або змінюються суб’єктом їх прийняття за результатами їх верифікації, про яку видатні вчені-юристи чомусь мовчать, ніби вона не існує. Так само вони мовчать і про припущення у Рішенні від 30.09.2010 року, що має принципове значення для його правильного розуміння.
Тоді як сучасна конституційна наука і правова наука взагалі, юридична практика дають підстави вважати, що саме Постанова від 24 лютого 2014 року є юридично нікчемним актом, який не породжує жодних правових наслідків і тому не може бути оскаржений у суді. Практично всі зазначені ознаки юридично нікчемного акту присутні в цій Постанові, яка фактично є за межами демократичного правового поля України і немає з ним нічого спільного. Вона грубо ігнорує принципи Конституції України, зокрема, верховенство права і в першу чергу — верховенство Конституції України. Складається враження, що всі ці вади даної Постанови були певною психологічною технологією, що мала паралізувати правове мислення та волю конституційних суддів, до яких вона була застосована. І ця технологія у значній мірі її авторам вдалася.
У Постанові від 24 лютого 2014 року парламент не перевищує свої повноваження, а розширює їх далеко за межами Конституції України, зокрема, за рахунок включення до них нових питань — без процедури внесення змін до Основного Закону. Постанова містить часом абсурдні з точки зору права положення, коли рішення Конституційного Суду України ставиться у залежність… від його ухвали — чисто процесуального документа та ще й ухваленого з перевищенням повноважень. Навіть, якщо б хтось хотів підготувати настільки поганий акт як зазначена Постанова, то це було б непросто. Бо в ній відсутня елементарна правова логіка і зате багато політичних містифікацій, що характерно для мислення конституційних ірраціоналістів, які її готували.
Однак не треба думати, що визнання Постанови від 24 лютого 2014 року юридично нікчемною приведе до якихось чергових пертурбацій в Конституційному Суді України. Парламент може сам ініціювати прийняття нової Постанови, яка виправить всі недоліки вищезгаданої. Очевидно, що в нинішньому Суді треба залишити все як є, але надати право йти у відставку тим конституційним суддям, які були несправедливо звільнені на підставі вказаного юридично нікчемного акту.
Можна сподіватись, що новий склад парламенту — після позачергових виборів 21 липня 2019 року — це зробить без проблем. У крайньому разі, адміністративний суд за скаргами зацікавлених осіб має визнати Постанову від 24 лютого 2014 року юридично нікчемним актом з усіма правовими наслідками.
Крім іншого, у цій Постанові парламент дав явно злочинний наказ кишеньковому Генеральному прокурору відкрити кримінальне провадження за фактом ухвалення Конституційним Судом України ряду рішень, головним чином Рішення від 30.09.2010 року. Хоч у Кримінальному кодексі України не було і до сих пір немає жодної статті про склад злочинів конституційних суддів проти конституційної юстиції, але це не спинило виконавців вказаної Постанови, які звикли проводити досудове розслідування на підставі аналогії закону (радянська каральна традиція). Проте це вже інша тема, якої ми тут не будемо торкатись.
Однак зазначимо, що після президентських виборів 2019 року в Генеральній прокуратурі йде гостра боротьба між чесними прокурорами, на боці яких Генеральний прокурор, які бачать безглуздість звинувачень конституційних суддів зразка 2010 року в «зміні Конституції України» та «зміні конституційного ладу України». Та байдужими прокурорами-служаками, для яких була б людина, як говорив колись Й. Сталін, а справа буде. Сьогодні українське суспільство вже не так затьмарено революціонарною демагогією, під шумок якої конституційним нігілістам-політикам можна було дозволяти собі дуже багато. Воно спитає з кожного, хто порушував чи порушує Конституцію і закони України.
Отже, зрозуміло, що Рішенням від 30.09.2010 року Конституційний Суд України не «змінював Конституцію України» і не «змінював конституційний лад України». Ці міфи із звинуваченнями на адресу Суду були використані конституційними ірраціоналістами проти конституційних суддів, які ухвалювали дане Рішення і через це зазнали політичних і прокурорських репресій. Більше того, через свою велику віру в справедливість та державний розум тих, хто біля владного керма, потерпілі конституційні судді не змогли своєчасно захистити честь Конституційного Суду України та свою гідність. Але зараз вони хочуть це зробити.
З огляду на актуальність проблематики, особливо з погляду конституційної просвіти громадян, дуже добре було б провести науково-практичну конференцію на тему Рішення від 30.09.2010 року, що дозволило б розставити більше крапок над «і». Сьогодні конституційним реалістам цікаво було б скласти список 10 найважливіших у конституційному житті України за три десятиліття рішень Суду, до числа яких, безперечно, слід було б віднести і дане Рішення.
Нам треба берегти як зіницю ока Конституційний Суд України, його суддівський склад, Секретаріат Суду, оскільки це унікальний колектив, який розв’язує найскладніше в державі завдання — забезпечує верховенство Конституції України. Судді повинні розуміти, що вони однієї української крові, і ніякі протиріччя чи суперечки між ними не повинні переростати у протистояння, що мало місце ще недавно чи в минулому. І якщо в Суді виникають якісь складні проблеми, запрошуйте нас, суддів у відставці — і ми вам допоможемо вийти з будь-якого глухого кута.
Конституційному Суду України дуже важко маневрувати між Сціллою і Харібдою конституційного і політичного життя. Проте, як пише відомий дослідник верховенства права Т.Р.С. Аллан, «судді мають виявляти значну повагу до результатів політичного процесу, котрий відображає легітимізовану різноманітність поглядів та моральних суджень у суспільстві, судова влада повинна мати чіткі кордони власних повноважень». Одночасно Суд повинен бути як футбольний арбітр — не заважати політичній грі та карати за порушення правил, а не за забиті тій чи іншій команді голи.

Володимир Кампо,
член Асоціації суддів Конституційного Суду України,
кандидат юридичних наук,
заслужений юрист України,
суддя Конституційного Суду
України у відставці.

Ваш отзыв

Ваш коментар