Версія для друку Версія для друку

Куди подівся ретро-потяг?

Ще два роки тому, такої ж серпневої пори на залізничній станції Іршави відбувалися урочистості:грав духовий оркестр, звучали пісні у виконанні учасників художньої самодіяльності. Вперше за три роки почала знову курсувати Анця Кушницька. Разом із головою ОДА Геннадієм Москалем на її відкриття навідався радник міністра інфраструктури України Себастьян Тролле. Керівник області запевняв, що ретро-потяг запускається з туристичною метою, а представник з Києва з оптимізмом говорив, що у вузькоколійки велике майбутнє. За приклад навів Австрію, Швейцарію і Німеччину, де щорічно історичним локомотивом перевозять до мільйона пасажирів.
Після гучних промов, на яких виступаючі висловили щиру вдячність усім, хто намагався вдихнути друге життя в Боржавську залізницю, потяг подався у напрямку Сільця, Кам"янського, Хмільника, аж до Виноградова.Всюди його зустрічали хлібом – сіллю, посміхалися із вагонів задоволені пасажири.Серед них були й іноземні туристи з Угорщини і Польщі, які вважали це великим проривом у розвитку туристичної галузі, бо мова йшла про відродження вузькоколійки, аж до Приборжавського, там, мовляв, дотепер добре збереглося унікальне австро – угорське приміщення залізничної станції, яке хоч і закинуте протягом довгих років, але не зруйноване й може бути відновлене в автентичному вигляді. Також цікавим є відгалуження від Приборжавського до заводоуправління будматеріалів (колишнього вапняного заводу) із залізничним мостом через річку Боржаву.
Подейкували, що на перспективу можна буде відновити Боржавську вузькоколійку аж до самої Кушниці. Майже у всіх засобах масової інформації з"явилося повідомлення, що Анця Кушницька регулярно курсуватиме у напрямку Виноградова в суботу і п"ятницю.Але як і всяка чутка,диво тривало всього три дні.Тепер вже ніхто й не відає в Іршаві,куди подівся паротяг, який було доставлено на Іршавщину із залізничної станції Гайворон на Кіровоградщині.
Правда, зовсім протилежної думки був свого часу колишній начальник Іршавської залізничної станції Василь Томеш. Ще понад десять років тому в одному із інтерв’ю він сказав:
- Протяжність вузькоколійки 123 кілометри. За радянських часів до райцентру нею доставляли ліс із Кушниці, Броньки, Сухої, Довгого, вапно – з Приборжавського, вугілля - з Ільниці, абразивні круги – з абразивного заводу...А до нас привозили для сільського господарства мінеральні добрива, сировину для промислових і будівельних підприємств.
- Занепад вузькоколійки розпочався у 80 –х роках минулого століття. Пов"язано це із багатьма причинами. І насамперед - із – за розвалу промисловості і сільського господарства. Мало хто знає і те, що чотири вагони було виділено для перевезення пасажирів, які добиралися на роботу в Іршаву. Для того, щоб її відродити, потрібно вкласти понад два мільярди гривень.
Звісно, районна влада вела перемовини тоді із Львівською залізницею. Особливо намагався відродити славу вузькоколійки колишній голова районної ради Станіслав Сухан, але справа так і не зрушила з місця. Не бралися за вирішення проблеми й місцеві бізнесмени. А ретро – паровоз ой як потрібний, звісно, із туристичною метою. Уже сама Боржавська вузькоколійка цікава тим, що вона введена в експлуатацію далекого 1908 року минулого століття. На Іршавщині чимало мальовничих місць, є неповторні пам"ятки історії й культури, природи, яких немає в інших місцях. Серед оригінальних об"єктів – Зачарована долина, що розмістилася на площі 150 гектарів. Подібних їй не знайдете не те, що на Закарпатті чи в Україні, але й у всій Європі.Тут упираються мало не в самісінькі хмари величезні кам"яні брили, які утворилися внаслідок вивітрювання протягом багатьох тисячоліть, а, може, й мільйонів років. У народі їх образно назвали Смерековими каменями, бо шпилясті скелі і справді нагадують цих красунь наших гір.
У Зачарованій долині знаходяться печери,але не природні, .а рукотворні, викопані людьми під час добування залізної руди.Неподалік, біля підніжжя Великодільського хребта, нуртують джерела із мінеральною водою. А поруч – поклади із цілющих глин, якими жителі навколишніх сіл здавна лікують ревматичні захворювання. Тут можна зустріти десятки рідкісних представників флори, зокрема, росичку комахоїдну, чемерицю та ін.
З урочища Багно бере свій початок річка Іршавка. Неподалік гора Бужора – одна з найвищих у Карпатах (1085 метрів над рівнем моря). А що вже казати про населені пункти Івашковицю, Дешковицю і Локіть, де туристи можуть ознайомитися з чудовими пам"ятками архітектури – дерев"яними церквами, спорудженими у ХУІІ – ХУІІІ ст. без жодного цв’яха.
Іршавщина відома і тим, що тут народився основоположник закарпатської школи живопису Адальберт Ерделі. На малій батьківщині майстра пензля торік відкрито пам"ятник.
Не можна оминути і село Білки. Тут народилася найсильніша людина світу – Іван Фірцак – Кротон. У центрі села йому встановлено пам"ятник, про нього написано чимало книг, знято фільми. Він виступав у 64 країнах світу. У селі над Боржавою народився народний артист України Степан Гіга.
А що вже говорити про село Довге. Тут привертає увагу відвідувачів оригінальний пам"ятник куруцам, учасникам визвольної війни 1703 – 1711 рр., та величавий палац – фортеця графа Телекі,споруджений у ХУ111 ст. У цьому селі свого часу плідно творив заслужений діяч мистецтва України, автор гімну Закарпаття "Верховино, мати моя" Михайло Машкін.
Мало хто знає, що в селі Бронька, на горі – знаходяться залишки оповитого легендами замку князя Бринди. А звідси можна дістатися на мальовничу полонину Кук, з якої, мов на долоні, видно територію зразу чотирьох районів: Іршавського, Воловецького, Міжгірського і Свалявського районів.
Туристичний маршрут обов"язково проляже у гірське село Лисичого, де дотепер зберігся єдиний в Європі діючий музей–кузня «Гамора»,споруджена ще на початку Х1Х ст. На «Гаморі» щороку проводиться фестиваль ковальського мистецтва.
Отже, туристам є що подивитися. Чимало приємних вражень залишилося від поїздки до нашого краю у залізничників із Великобританії, Угорщини та країн Скандинавії. Вони "добиралися " до нас на екзотичному пасажирському потязі. У їх країнах на високому рівні розвинутий туризм. На 28 році Незалежності нам теж треба навчитися на належному європейському рівні використовувати цей унікальний вид транспорту. Прикро, що 3 серпня, в День Боржавської вузькоколійки, потяг із Виноградова доїхав лише до станції Хмільник. А ще не так давно ним милувалися і жителі райцентру.
Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар