Версія для друку Версія для друку

Любов криштально усміхнулась нам

Любов криштально усміхнулась нам,
Наче п’янка квітка вранішньому сонцю,
Ми сприйняли її за коштовний крам,
Який не викинеш крізь душі віконце.

Неначе допитливі діти на свіжому піску,
Розпізнавали любові дивний силует,
Тремтливо вимовляли слова по шматку,
Малюючи в повітрі їх неповторний портрет.

В амурних справах ти – чутливий політик,
Недарма записався у серця твого кандидати,
Частенько дарував тобі улюблені квіти,
Чекав, коли душі одягнуть звабливі шати.

Вітер часу, неначе впливовий ватажок,
Розпилив клубок чуттєвості ще  золотим,
І всередині так легенько осів холодок,
Як в очі випускають сигаретний дим.

Все ж ми, немов спантеличений хамелеон,
Знову простуємо в кохання чарівний край,
Готові мовчки здатись любові в полон,
А вона люб’язно каже: «Трошки зачекай».

Іван КОПОЛОВЕЦЬ. 

Тиса

Зелені гілки тиса,
А поряд срібна Тиса,
І радощі й печалі
Несе в блакитні далі,
Слова злітають з вуст,
Тут наше місто Хуст
Серед пінистих хвиль,
Високий церкви шпиль.
Там, де Тиса в’ється круто,
Повторили хлопці Крути...
Вічна скеля. Красне Поле,
Наче сонце ясночоле,
Україну, Закарпаття
Боронили рідні браття!

Василь ХИМИШИНЕЦЬ,
член Національної спілки журналістів України,
с. Липецька Поляна, Хустський район 

Тиша

Незбагненна та тиша,
Коли й вітрик не дише,
Хочеться мовчати,
Бога прославляти

За те, що волю дав нам,
Здоровими створив нас,
Дав хліба і до хліба,
Дав голубого неба.

Дав розум і силу
Та все, що просили,
Тільки б не грішити
І щиро молитись.

Ганна ЛЯШКО
с. Осій

Прокоментуй!

Ваш коментар