Версія для друку Версія для друку

ГОЛОС, КОТРИЙ ПРАГНЕ ПІДКОРИТИ КРАЇНУ, або Як юна талановита співачка з Іршави Катерина Сапожнік прямує до омріяних висот

Багато хто з нас був студентом. Кажуть, що то – золоті часи для насолоди життям. Мабуть, перше, що спаде на думку, це слова відомої жартівливої пісеньки: «Від сесії до сесії живуть студенти весело…». А потім пригадається і все, що з цією піснею пов’язано. І точно назавжди закарбовуються в пам’яті ті перші секунди, коли дізнаєшся, що тебе зарахували студентом того чи іншого навчального закладу. На хвилях радості хочеться підскочити просто до неба і голосно закричати: «Клас! Мені це вдалося!» чи просто комусь із рідних шалено стрибнути на шию, в обійми. Подібні приємні миті нещодавно пережила юна іршавчанка Катерина Сапожнік, котра вступила до Ужгородського державного музичного училища імені Д. Задора – давно омріяного навчального закладу. Тут вона обрала собі напрямок естрадного вокалу.
Хоч дівчина пішла вступати до училища відразу після закінчення 9 класу Іршавської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, та за її плечима вже купа достойних успіхів й перемог у пісенно-музичному мистецтві. А почала співати ще зовсім маленькою. Її батькам якось до рук потрапив диск з творчістю відомої Віталіни Кізляк з Осою. Відтак пісні цієї виконавиці частенько лунали в сімейному автомобілі. Батьки Катерини почали помічати, що їх рідне обдарування непогано й охоче підспівує. Особливо тоді ще дитині припала до душі «Чаклунка синіх гір». Мама дівчини Євгенія каже, як тільки зрозуміли, що їх донька має талант, взялися всіляко сприяти і підтримувати, аби його розвивала. І так з шестирічного віку іршавчанка почала відвідувати місцеву дитячу школу мистецтв. З нею займалася Леся Мейсарош, яка дуже добре розуміється на вокалі. Відчувала Катерина і підтримку керівництва та інших викладачів цього мистецького закладу. Її завжди залюбки відправляли на різноманітні заходи та концерти. За професійним ростом маленької співачки уважно спостерігали й аналізували виступи викладачі та рідня. Ще коли ходила у початкові класи школи, взяла участь у першому в своєму житті фестивалі-конкурсі «Іван Попович збирає таланти» і відразу стала призером. Мабуть, далося взнаки, що дівчина дуже настирлива. Якщо їй якась пісня сподобається, то обов’язково буде тренуватися доти, поки належно не виконає. До речі, вона ще вміє грати і на піаніно.
Дівчина просто марить конкурсом «Голос країни». Кілька років тому побувала на цій програмі і дійшла до фіналу відбіркового туру. Інакше кажучи, підібралася дуже близько до участі в цьому проекті. Такий поворот подій ще більше загартував Катерину. Вона вирішила попрацювати над собою і в подальшому не здаватися та все-таки підкорити «Голос країни».
Юна співачка відзначилася й творчою співпрацею із зразковою студією сучасного танцю «Be free», якою керує Звенислава Чорнак. Цією студією на пісню, яку виконувала талановита дівчина, було оформлено постановочний танець. Є сподівання, що даний креативний тандем продовжить нас приємно дивувати.
Іршавчанка багато співає вдома і проводить там чимало репетицій. Має для цього всю необхідну апаратуру. Це теж є одним з елементів успіху. Хоча велику роль у здобутках відіграє вольовий характер дівчини. Вона – ще й спортсменка. Грає за дівочу футбольну команду з Великого Раківця. Любов до спорту їй привив батько.
Нема сумнівів, що Катерина народжена у великій любові. Завжди може розраховувати на підтримку батьків. До речі, мама Євгенія не пропустила жодного концерту чи конкурсу, в яких донька брала участь в межах України. Завжди їздила разом із своєю обдарованою кровинкою й підтримувала. До слова, жінка – теж творча натура. Саме їй належала ідея кавер-версії пісні та кліпу «Мам» «Скрябіна». Цю прекрасну роботу багато хто міг бачити в інтернеті.
Ця невеличка стаття дає хоч якесь уявлення, хто така юна Катерина Сапожнік з Іршави. Дівчина є також лауреатом багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Вона роки свого ще зовсім юного життя присвятила пісні. А могла більше гратися з ляльками, гуляти з друзями чи просто безтурботно байдикувати. Це ж тільки подумати скільки нервів потрачено, яка кількість виступів залишилася позаду. Але іршавчанку це не засмучує, бо вона займається улюбленою справою, яка стає для неї сенсом життя. Залишається побажати, аби ряди прихильників її таланту збільшувалися шаленими темпами…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ.

Прокоментуй!

Ваш коментар