Версія для друку Версія для друку

Хрест біля Кривого мосту – мудрий вчинок християн

У кінці 90-их років минулого століття на межі між селами Загаття і Чорний Потік, неподалік Кривого моста, що при дорозі на Смологовицю, виросла величезна купа сміття. Хто скидав його, наразі не зізнавався ніхто. Загатяни казали, що це чорнопотівчани, а ті всю вину звалювали на сусідів. На місце події часто навідувалися перевіряючі – працівники правоохоронних органів, райсанепідемстанції, народного контролю, часто сперечалися між собою колишні сільські голови Іван Бідзіля і Євген Манайло. Перепалки велися до тих пір, допоки за справу не взялись ентузіасти – вони запропонували на тому місці встановити хрест.
Відповідальність за вирішення наболілої проблеми взяв на себе громадський активіст Сергій Лендєл з Колодного. Він залучив до цього односільчан Василя Цоглу, Станіслава Васька, Василя Манайла. До них підключилися також активісти з Іршави. І справа зрушилася з місця – ситуація змінилася ніби за помахом чарівної палички. Звідси було вивезено два КамАЗи сміття.Навколишню територію привели в належний порядок, тепер до хреста веде доріжка, уквітчана квітами.Люди приходять сюди, щоб вклонитися Господу, помолитися, запалити свічку.
У вихідні тут можна побачити не тільки жителів Чорного Потоку, Загаття, Смологовиці, Локтя, Підгірного, Климовиці, Івашковиці, Броду чи Дубів, а й сусіднього Мукачівського району – Завидова та Залужжя. Вони полюбляють не лише сходити в наші краї по гриби чи суницю, а й скупатися в річці Іршавка, а заодно поставити квіти та запалити свічку.
Прокоментувати вирішення проблеми між двома сільськими радами – Чорнопотіцькою і Загатянською ми попросили настоятеля Свято-ПетроПавлівського храму в місті Іршава о. Василій Ігнат
– Хрест, – велика святиня Церкви.Він є безцінним даром людському роду. На Хресті приніс Себе в жертву за наше спасіння та примирив людину з Богом Ісус Христос. Він увінчує святі храми, його ставлять у найблагородніших місцях на всій земній кулі. І кожний християнин схиляє свою голову перед розіп'ятим Спасителем, осіняючи себе хресним знаменням, дякуючи Господу за його жертовну любов до роду людського.Дуже мудро поступили християни навколишніх сіл, адже з'явилася ще одна велична святиня, біля якої кожна людина буде вдячна Богу, вклоняючись Хресту Господньому, отримає благодать Божу. Разом з тим, кожний у своїй душі згадає мудрий вчинок односільчан, які доклали чимало зусиль, щоб на цьому місці з'явився величний Хрест Господній. Де колись люди бездумно або навмисне скидали непотріб, тепер зведено хрест і радують людське серце квіти.
Так було вирішено проблему між двома гірськими селами.А нам лише наразі залишається оберігати цю святиню..

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар