Версія для друку Версія для друку

будьмо як соти у вулику

Сьогодні хотілося б підняти такі питання, які ще ніколи не стояли перед пасічниками району. По-перше, майже всі змирилися з тим, що пакети в Росію продавати вже не можна. Залишається продаж пакетів в східні області України, але і тут, хто слідкує за новинами в бджільництві, завтра чи післязавтра дорога буде закрита. І хто б ви думали її закриє? Правильно! Ми самі. А чому, і з яких причин ми її закриємо? Хотілося б сьогодні обговорити такі питання, які нижче прозвучать.
По-перше, ми розрізнені і кожний вирішує свої наболілі питання, але це було дотепер, а як ми будемо вирішувати свої наболілі питання, коли пакети купувати не буде. Не секрет, що ми вже так звикли до відносно легкого життя з бджолами, що не працюємо над покращенням своїх бджіл. Селекційної роботи ніякої не проводимо. За весь цей період, відколи продаються пакети, ми розводимо бджолосім’ї не медового, а розплідного напряму. Чому розплідного напрямку? А тому, що весною пасічнику вигідно, щоб під кінець квітня в бджолосім’ях вже було на 9-10 рамках розплоду.
Покупцям не потрібні бджолосім’ї розплідного напрямку, в них багато медодайних рослин, їм потрібен мед, щоб покращити грошові витрати за купівлю пакетів та ще й заробити.
Якщо в кого є інтернет чи виписує різну бджільницьку періодику, то знайде відгуки про наших бджіл. Така наша поведінка приведе до того, що через 2-3 роки по території України організують багато пасік, які будуть спеціалізуватись на продажі пакетів української степової бджоли. А що, росіяни вже закуповують пакети карпатської бджоли з Казахстану, які організував закарпатець Василь Гайдар, а ще бджолорозплідники карпатської бджоли є у Вірменії і Азербайджані, їм там закуповувати пакети ближче і дешевше.
І що тоді ми робитимемо зі своїми бджолами? Ні меду, ні грошей. Зараз отримані кошти за пакети покривають затрати за покупку цукру, ліків для бджіл, вощину і реманенту, а виручені гроші за мед – це зарплата бджоляреві за роботу. Адже медом не перекрити всі затрати по утриманню бджіл. Якщо покласти руку на серце, кожному з нас і зізнатися не кому-небудь, а самому собі, чи приймали ми якісь міри після відкачування меду чи після продажу пакетів, бачачи, що з одної сім’ї качали і до 8-10 літрів меду, від другої до 3-х літрів, а від іншої – 0 літрів. От і виходить, що по Закарпаттю середня цифра отримання меду бджолосім’ї від 3 до 5 літрів. Хіба не так?
Але і з медом у нас теж будуть проблеми. Чому? А тому, що у людей немає грошей, а мед дорогий, і його якщо і купують, то на ліки. Але це тепер, а як пакети не продати, кількість меду збільшиться, а купувати буде нікому. Тепер, хочемо ми цього чи ні, кожен думає тільки про себе, як продати бджолопродукцію, а в ній може бути все, що тільки не хочеш – різні ліки чи хімія з ліків по обробці бджіл від кліща Варроа.
От подумаємо кожен про себе, чи читав хтось на етикетці, що входить в ліки від кліща Бінін чи Такшик, чи інші ліки від хвороб бджіл. А чи є на етикетці номер реєстрації та дозволу на використання цих ветпрепаратів в Україні. Ви там цього не знайдете. Чому? А тому, що вони виготовляються для чорного ринку, і контрабандою завозяться в Україну з Росії, Угорщини, Польщі і інших країн в красивих обгортках. А ми купуємо і травимо через бджолопродукти себе, своїх рідних та покупців. Продаємо мед ніби для ліків, а в меді – отрута.
Не краще становище і з вощиною. Її виготовляють хто як хоче, тільки б заробити на бджолопродуктах, а через неї заражаємо своїх бджіл, а лікуючи бджіл труїмо себе і всіх, хто споживає бджолопродукти. От і кожен подумаймо чи назріло, а, може, вже і перезріло питання об’єднання всіх пасічників не в якусь формальну організацію, як, наприклад, Іршавське районне «Товариство бджолярів та любителів меду», у якій ніхто з членів не зможе коротко і точно сформулювати мету, задля чого зібрались. А справді для чого? Щоб взнати, по якій ціні продавати пакети? Давно відомо, що ціна пакета – це ціна пачки вощини 5 кг, або 10 кг меду (це 6,5 л.). Якщо мед по ціні 150 гривень за літр, це вартуватиме 950- 1000 грн. Але якщо пачка вощини коштуватиме більше, то і ціна пакету буде вища. Але питання, чи будемо ми дотримуватись цієї цифри? Ні, не будемо!
А щоб так не думати, коли прийшов покупець, член товариства має бути впевнений в продажі пакетів. І якщо бджоляр впевнений, то подумає і за іншого члена товариства. На мою думку, під час продажу пакетів організувати штаб, у який сходяться всі дані, у кого скільки пакетів буде чи є на продаж, у кого є покупець і звідки, скільки йому потрібно пакетів, які потрібні йому пакети і на який час. Такий штаб працює в м. Свалява, вони вирішують питання не тільки тих пасічників, в яких 50 чи 100 пакетів, а і тих, в кого 5 чи 10 пакетів на продаж. Невже ми гірші за свалявчан?
На мою думку, об’єднання пасічників має виконувати не лише завдання по якій ціні продавати пакети, але і такі завдання, як інформаційне, про перебіг подій у бджільництві, новини технологічні, ветеринарні.
Окрім цих (майже глобальних) завдань, товариство пасічників має займатися гуртовими цінами ветеринарних препаратів, цукру, організовувати обмін воску, мерви на вощину з виробниками, а заодно і контролювати якість цукру, ветпрепаратів і вощини. Товариство має пропагувати продукти бджільництва членів товариства, а ще взяти на себе навчання та підвищення кваліфікації членів товариства.
Це буде затратне, але теперішній час цього вимагає – поскупишся на малому, втратиш більше. Щоб зменшити затрати можна проводити дискусії про впровадженню нових технологій, погляди на бджільництво, екологію і багато інших тем через нашу районку «Нове життя». Але для цього треба виписати газету кожному, або на двох чи трьох бджолярів в селі, які живуть недалеко один від одного, це буде дешевше набагато, ніж приїзди до Іршави. Вам вибирати, що краще.
Щоб в подальшому вижити, ми мусимо надавати один одному допомогу, ділитися досвідом та знаннями, в старі часи пасічники в селі вважали один одного конкурентами, і, не дай Боже, щось показати нове. Зараз серед пасічників існує кооперація в такому чи іншому вигляді, адже вони вирішують спільно багато питань, навіть не підозрюючи, що такі стосунки якраз і є основою діяльності товариства.

Юрій САМОРИГА,
пасічник

Прокоментуй!

Ваш коментар