Версія для друку Версія для друку

МЕЛОДІЯ ДЗВОНУ «ГАМОРИ» ЛУНАЛА НА ВЕСЬ РАЙОН

Побувавши на святі ковальського мистецтва та народних промислів у Лисичові, так і хочеться сказати, що фестивалів багато, а «Гамора» одна. Хоча б тому, що тут популяризують єдину в Україні діючу водяну кузню і презентують культурні надбання предків нашого району, без яких, можливо, певного мальовничого географічного виокремлення під назвою «Іршавщина» просто не існувало б. Окрім цього, на фестивалі, як то кажуть, можна себе показати, на інших подивитися, файно «троцнути в перста», насолодитися піснею, оцінити юні таланти краю, спробувати себе в ролі коваля, щось цікавеньке придбати, зрештою, просто отримати добру порцію класного настрою.

SONY DSC

Минулими вихідними традиційно два дні у Лисичові гудів фестиваль, як бджоли у вулику. Всі охочі наче йшли за ложкою медових приємних вражень. Більше заходів припало на неділю. Цього дня стартував фестиваль із святкової ходи. Колона гостей, ковалів і всіх небайдужих до цього дійства рушила з початку села до самої кузні. Їх із піснями і танцями супроводжували колоритні місцеві таланти, а також фольклорний ансамбль «Кирниченька» під керівництвом Едіти Токар-Канчій. І так майже до самої сцени. Звісно, по дорозі не обійшлося без хліба-солі, від господарів для гостей.
Із словами привітань та побажаннями гарно відпочити до присутніх звернулися голова райдержадміністрації Олександр Горін, голова районної ради Віктор Симканинець, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Олена Ісак, Лисичівський сільський голова Ярослав Пальок, голова районної спілки ковалів Іршавщини Віктор Петровцій. Виступили також голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Кузан й голова Всеукраїнського науково-культурного товариства «Бойківщина» Любомир Сікора, котрий також є радником голови Дрогобицької районної ради. До речі, безпосередньо на сцені була підписана угода про співпрацю у сфері культури між Іршавською райрадою та Дрогобицькою райрадою Львівської області.

SONY DSC

За словами ініціатора підписання згаданої угоди Василя Кузана, котрий наразі виконує обов’язки начальника відділу культури і туризму Дрогобицької РДА, планується проведення спільних культурних акцій та різноманітних мистецьких заходів, обмін делегаціями, до складу яких входитимуть також колективи художньої самодіяльності. В умовах сучасності, коли є загроза реваншу промосковських сил, така співпраця є дуже важливою для зміцнення горизонтальних зв’язків та недопущення негативних явищ у пропагуванні національної ідеї.
Гість фестивалю із сусідньої області Любомир Сікора приємно здивований, що проводиться такий колоритний фестиваль. Каже, що вдвічі цікавіше і символічно, що цей захід відбувається в селі, адже стимулює продовження тієї культури, яка зароджувалася і плекалася століттями. Йому як керівнику науково-культурного товариства до душі те, що фестиваль має етнічне забарвлення. Він також стверджує, що у межиріччі Дунаю та Дністра здавна жили бойки. Сюди входять і наші Карпати. Науковець є автором низки праць. Зокрема, книги «Етногенеза арійських та індоєвропейських народів». Також разом з Віктором Кирієм написав та видав «Історико-етнологічне дослідження. Етногенезу русинів». Йому сподобалося, що багато людей приходить на свято у вишиванках, але радив, щоб ці сорочки були зі збереженням етнографічності.

SONY DSC

На святковому дійстві були потужно представлені роботи майстрів народних промислів. Як зазначила провідний методист районного будинку культури Любов Філеш, всі охочі могли ознайомитися із доробком 16 умільців народного об’єднання художників та майстрів народної творчості «Колорит Боржави». Це роботи з вишивки, кераміки, лозоплетіння, розпису по дереву, коренепластики, ляльок-мотанок, бісероплетіння, інкрустації бісером.
Затяті любителі ковальської справи мали можливість спробувати, чи вправно в їх руках слухається ковальський молот і чаклує з розпеченим металом. На території кузні працювало 15 майстрів кованих виробів. Коваль Дмитро Капустей з Довгого розповів, що улюбленою справою займається ще з далекого 1980 року, коли повернувся з лав армії. Він щорічно бере участь у фестивалі в Лисичові. Цьому ремеслу вчився самотужки. Перший його кований виріб – коцібан (кочерга).
На «Гаморі» пропонували різноманітний крам. Досить вирізнявся з-поміж інших Павло Терновцій з Іршави. Він презентував умивальники з річкового каменю. Зізнається, що дуже довго думав, чим зайнятися. Хотілося робити щось унікальне. Приблизно півроку тому й виникла ідея виготовляти такі вмивальники. Не все відразу вдавалося, але з часом здобув певні навики, шукав інформацію про подібне ремесло, докуповував необхідні інструменти. Варто відзначити, що іноді доводиться по кілька каменів викинути, щоб отримати бажаний результат. Справа в тому, що, лише дійшовши до середини каменю, розумієш: він крихкий і не підходить або все ж згодиться.

SONY DSC

Кожен, хто бажав, міг у водяній кузні отримати майстер-клас від місцевого коваля Михайла Пилипчинця та відвідати кімнату-музей, двері якої були гостинно відчинені.
На святі виступали фольклорні колективи с. Лисичово (кер. Світлана Гойс), зразкові фольклорні ансамблі «Кирниченька» (кер. Едіта Канчій) та «Сколомийка» (кер. Ольга Кукла), народний фольклорний ансамбль «Іршава» (кер. Надія Мельник-Гудь) та вокальний ансамбль «Ільничанка» (кер. Вікторія Поляк), народний хор «Боржава» (кер. Іван Кертис, Марія Бажо), танцювальний колектив «Юність» (кер.Тетяна Черничко), Мукачівський народний колектив ветеранів «Ліра» (кер. Віра Удварі), фольклорний ансамбль «Чисте джерело» с. Климовиця (кер. Ганна Котубей, Оксана Лендел), вокально-етнографічний ансамбль клубу с.Івашковиця (кер. Марина Котубей) та танцювальний колектив с.Великий Раковець (кер. Євгенія Мельник). Своїм співом зачаровували Михайло Черничко, Євгенія Манайло, Світлана Горзов, Діана Ковач, Катерина Сапожнік, Злата Лівак, Юлія Хохідра. Низку душевних пісень виконала Мирослава Вербищук.

SONY DSC

Додав драйву заслужений артист України Іван Пилипець. Він встиг не лише заспівати, а й поважній місцевій ґаздні зізнатися в любові та запросити її до танцю. Став також багатодітним батьком, бо майже всі дітлахи, присутні на фесті, підспівували та підтанцьовували йому на сцені. А їх мам запросити до них не ризикнув, мовляв, може постраждати від ревнивих чоловіків. Для хорошого настрою розповів і кілька анекдотів.
Як відомо, кожного року ковалі на фестивалі виготовляють певний символ. Цьогоріч це був дзвін «Гамори». Очевидно, він щоразу скликатиме усіх на свято. Цікаву інформацію про захід, а також про туристичні принади району можна було знайти у спеціальному інформаційному центрі, який діяв під час фесту. Слід відзначити, що керівництво району вручило відзнаки ковалям, народним умільцям та організаторам свята.
Натхненно презентували учасників заходу й файно «фіглювали» ведучі Наталія Панько та Марина Максим.
Вдалося поспілкуватися із багатьма відвідувачами фестивалю. Деякі з них висловлювали думку, що родзинки заходу варто б якось рівномірно розподілити на два дні. Можливо, це посприяло б тому, що в суботу побільшало б гостей свята. Також відзначали, що загалом, у порівнянні з попередніми роками, на цей раз на «Гамору» прийшло все-таки менше людей.

SONY DSC

SONY DSC

Безперечно, фестиваль залишив хороші враження. Треба подякувати лисичанам, що обійшлося без «балти в плечах». Враховуючи їх гостинність, вони обов’язково сказали б: «Приходьте ще!».

Іван КОПОЛОВЕЦЬ.

Прокоментуй!

Ваш коментар