Версія для друку Версія для друку

ЦЕ МОЖНА Б ЗРОБИТИ

Ну хто не любить подорожувати? Хіба стає зле в дорозі або просто нема коштів на подібне задоволення. Хоча іноді доводиться їхати кудись у справах. От дуже приємно, коли трапляються цікаві попутники. І час летить непомітно, а не скидається на вічність, і щось корисне дізнаєшся. Днями прямував в обласний центр. До Сільця зі мною їхав чоловік, котрий має варті уваги ідеї. Окремими він поділився зі мною. Здалося, що він і справді вболіває за долю Іршавщини.
Трохи розговорившись, зачепили тему останніх президентських виборів. Попутник не приховував, що великі надії покладає на новообраного главу держави. Сказав, що очікує від нього кардинальних змін. Він також переконаний, що ефективність якихось реформ багато в чому залежить від людей на місцях. Ті, хто займає ключові посади в різних державних і приватних установах, повинні керуватися певними принципами, вигідними для нашого краю. І чоловік повторював, напевно, старі, як світ, фрази про те, що необхідно думати і дбати про суспільні питання, а не лише про власне збагачення.
Як виявилось, мій попутник має освіту, пов’язану із забезпеченням постачання електроенергії. Каже, що у цій справі, як і в інших, є свої стандарти, вимоги та норми. Він абсолютно не розуміє, за якими критеріями встановлювали електричні стовпи в Іршаві. Найбільше його дратує те, що на них висить величезна купа різних проводів, які, вочевидь, своїх функцій за призначенням абсолютно не виконують. То все-таки із цими речами варто би розібратися і навести лад. Якось не личить, щоб подібне мозолило очі в самому районному центрі. З цим, напевно, важко не погодитись.
Дорогою до Сільця звернули увагу й на вузькоколійку. Співрозмовник пригадав часи, коли на ній був активний рух. Тоді вона виконувала багато різних функцій. Нині ж слугує більше за туристичну родзинку нашого краю. Все ж потяг курсує нею не часто. Виходячи з цього, чоловік вважає, що її можна б використовувати й для інших потреб. До прикладу, невеличку територію біля рейок вздовж вузькоколійки можна б прочистити, а де потрібно, то й підсипати. Після таких робіт ця залізнична дорога могла б бути за об’їзну. Це оптимізувало б транспортний потік. Іршавчанин переконує, що це не його якась примха. Так роблять у всьому цивілізованому світі. Та навіть щось подібне можна бачити й у великих містах України.
Кілька хвилин їзди до Сільця минули так, як одна мить. Незчулися, як потрібно було прощатися. Свої ідеї співрозмовник запропонував висвітлити в пресі. Каже, що, може, хоч так його почують. Тому й виконую це прохання, яке має право на публічне життя…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ.

Прокоментуй!

Ваш коментар